- •Міністерство фінансів України
- •Тема 1. Формування Європейського Союзу і глобальні проблеми сучасності План
- •1.1. Міжнародний поділ праці та його роль у формуванні моделі сучасної світової економіки
- •1.2. Світогосподарські зв’язки та інтеграційні процеси в умовах світової глобалізації
- •1.3. Етапи формування Європейського Союзу
- •Тема № 2. Шляхи України до євроінтеграції: витоки і перспективи План
- •2.1. Економічна відкритість країни як передумова інтеграції
- •2.2. Перспективи та основні проблеми вступу України до єс
- •Тема № 3. Формування української держави в умовах євроінтеграції План
- •3.2. Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу
- •Тема 4. Формування економічного простору України План
- •4.1. Об’єктивні основи та економічна необхідність зовнішньоекономічних зв’язків України
- •4.2. Відносини України з міжнародними економічними організаціями
- •Членство в сот
- •Тема 5. Моделі політичних та економічних відносин між Україною та європейським союзом План
- •5.1. Формування потреб України у міждержавній економічній інтеграції
- •5. 2. Моделі інтеграції України до європейської спільноти
- •Список рекомендованої літератури Основна:
- •Додаткова:
- •Степанов Ігор Вадимович Європейська інтеграція
1.3. Етапи формування Європейського Союзу
Інтеграційні процеси вперше у світі стали проявлятися у Західній Європі. Ще у 1921 році між Бельгією та Люксембургом було підписано угоду про економічний союз, яка передбачала координацію економічної політики двох держав, а у 1944 році ними спільно з Голландією була досягнута домовленість про створення митного троїстого союзу Бенілюкс.
Але гостра необхідність в перш за все економічному об’єднанні європейського Заходу виникла внаслідок Другої світової війни, коли панівне становище у світі отримали США і СРСР, а Захід пересвідчився у неможливості політики маневрування між двома полюсами світу. Тому відліком формування Європейського Союзу логічно є після воєнний період.
1948, 7 — 11 травня — Гаазький конгрес: більше тисячі делегатів від майже 20 європейських країн обговорюють нові форми співробітництва в Європі. Вони висловлюються на користь створення Європейської асамблеї.
1949, 27 — 28 січня — результатом Гаазького конгресу стало створення Ради Європи, яка постійно перебуватиме у Страсбурзі. У цьому ж році вона почала розробку Європейської Конвенції прав людини, яка ухвалюється в Римі у 1950 р. та набуває чинності у 1953 р. Згодом майже усі європейські держави стають членами Ради Європи.
1950,9 травня — Роберт Шуман, міністр закордонних справ Франції, проголошує важливу промову, у якій висуває пропозиції, у основу яких покладені ідеї Жана Моне. Пропозиції стосуються об'єднання ресурсів вугілля і сталі двох держав — Франції та Німеччини у рамках нової організації, до якої можуть приєднатися інші європейські країни. Оскільки цю дату можна вважати днем народження Європейського Союзу, 9 травня щорічно відзначається як День Європи.
1951, 18 квітня — у Парижі шість країн — Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди — підписують договір, що запроваджує Європейську спільноту вугілля і сталі (ЄСВС). Вона набуває чинності 23 липня 1952 р. терміном на 50 років.
23 жовтня — підписання Паризьких домовленостей, що перетворювали Західний союз від 17 березня 1948 р. (Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Великобританія, Франція) на Західноєвропейський союз із включенням до нього Італії та ФРН.
1 — 2 червня — на зустрічі в Мессіні міністри закордонних справ шести країн ухвалюють рішення перенести процес європейської інтеграції на економіку в цілому.
1957, 25 березня — у Римі шість країн підписують договори про створення Європейської економічної спільноти (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергії (Євратом). Вони набувають чинності 1 січня 1958 р.
1960, 4 січня — за ініціативи Великобританії Стокгольмська конвенція запроваджує Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ), що об'єднує ряд європейських країн, які не входять у ЄЕС.
1962, 30 липня — запроваджується спільна політика у галузі сільського господарства.
1965, 8 квітня - підписання договору про злиття виконавчих органів трьох Спільнот і створення спільних Ради та Комісії. Вона набуває чинності 1 червня 1967 р.
1968, 1 липня — митні збори на промислові товари повністю скасовано на 18 місяців раніше визначеного терміну, і запроваджено єдиний зовнішній тариф.
1970, 22 квітня — у Люксембурзі підписано договір, який дає змогу Європейським Спільнотам збільшувати фінансування за рахунок "власних ресурсів" і розширює повноваження Європейського Парламенту.
22 січня — у Брюсселі підписані угоди про приєднання до Європейських Спільнот з Данією, Ірландією, Норвегією та Великобри танією.
1 січня — Данія, Ірландія та Великобританія приєднуються до Європейських Спільнот, після чого кількість членів збільшується до дев'яти. Норвегія відмовилась від вступу за результатами референдуму, на якому більшість населення проголосувала проти цього.
9—10 грудня — на Паризькому саміті політичні лідери "дев'ятки" ухвалили рішення зустрічатися тричі на рік у якості Європейської Ради. Вони також ухвалюють прямі вибори у Європейський Парламент і домовляються створити Європейський фонд регіонального розвитку.
1975, 22 липня — підписано угоду, яка розширює бюджетні повноваження Європейського Парламенту та запроваджує Європейський суд аудиторів. Вона набуває чинності 1 червня 1977 р.
1979, 7, 10 червня — перші прямі вибори до Європейського Парламенту, що має 410 місць.
1981, 1 січня — Греція приєднується до Європейських Спільнот, після чого кількість їх членів сягає десяти.
1986, 1 січня — Іспанія та Португалія приєднуються до Європейських Спільнот, після чого кількість їх членів збільшується до дванадцяти держав.
1986, 17, 28 лютого — Єдиний європейський акт підписано у Люксембурзі та Гаазі. Він набуває чинності 1 липня 1987 р.
9 листопада — руйнування Берлінської стіни.
19 червня — підписано Шенгенський договір, що скасовує митний контроль на кордонах між державами-учасницями Європейських Спільнот.
1990, 1 липня — початок першого етапу економічного та монетарного союзу.
1990, 3 жовтня — возз'єднання Німеччини.
1991, 9 — 10 грудня — Європейська Рада у Маастрихті ухвалює Договір про Європейський Союз. Він закладає підвалини спільної зовнішньої та безпекової політики, більш тісної взаємодії у галузі правосуддя і внутрішніх справ, створення економічного і монетарного союзу, у тому числі спільної валюти. Міжурядова співпраця у цих галузях, що доповнює існуючу систему Спільноти, створює Європейський Союз (ЄС). ЄЕС перейменовано у Європейську Спільноту.
1992, 7 лютого — у Маастрихті підписано Договір про Європейський Союз. Він набуває чинності 1 жовтня 1993 р.
1993, 1 січня — створення спільного ринку.
1995, 1 січня — Австрія, Фінляндія та Швеція приєднуються до ЄС, після чого його членів стає 15. Норвегія відмовляється від вступу за результатами референдуму, на якому більшість населення проголосувала проти цього.
1997, 1 жовтня — підписано Амстердамський договір, який набуває чинності 1 травня 1999 р.
1998, 3 травня — Європейська Рада у Брюсселі ухвалює рішення про те, що 11 держав-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія) відповідають вимогам для запровадження спільної валюти з 1 січня 1999 р. Греція приєднається пізніше.
1998, 31 грудня — запроваджуються фіксовані та беззмінні курси обміну валют, які мають замінюватися на евро.
1999, 1 січня — початок третього етапу економічного та монетарного союзу: валюти 11 країн ЄС замінюються на євро. Спільна валюта випускається на валютні ринки. Починаючи з цього моменту Європейський центральний банк (ЄЦБ) несе відповідальність за монетарну політику ЄС, що встановлюється і реалізується в євро.
1999, 3 — 4 червня — Хав'єр Солана призначений Верховним представником з питань спільної зовнішньої та безпекової політики.
10—11 грудня — нарада Європейської Ради у Гельсінкі, присвячена, переважно, розширенню ЄС, офіційно визнає Туреччину кандидатом на вступ до ЄС та ухвалює рішення активізувати переговори з іншими 12 країнами-кандидатами.
23 — 24 березня — нарада Європейської Ради у Лісабоні розробляє стратегію зі стимулювання зайнятості у ЄС, модернізації економіки та зміцнення соціальної інтеграції у високотехнологічній Європі.
2000, 7 — 8 грудня — у Ніцці Європейська Рада досягає згоди стосовно тексту нової угоди, що замінює систему ухвалення рішень у ЄС, аби підготувати Союз до розширення.
2001, 26 лютого — ухвалення Ніццької угоди. Вона набуває чинності 1 лютого 2003 р.
2001, 14 — 15 грудня — нарада Європейської Ради ухвалила Лаекенську декларацію про майбутній Союз. Вона відкриває шлях до майбутнього більшого реформування ЄС та запровадження Конвенту з підготовки Європейської Конституції. Валері Жискар д'Естена призначено Головою Конвенту.
2002, 1 січня — банкноти та монети євро надходять в обіг у країнах європейської економічної зони.
2002, 13 грудня — на нараді Європейської Ради у Копенгагені досягнуто згоди про те, що 10 країн-кандидатів (Кіпр, Мальта, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія) можуть приєднатися до ЄС 1 травня 2004 р. Також ухвалено рішення про те, що переговори з Туреччиною можуть розпочатися, якщо на основі доповіді та рекомендацій Європейської Комісії у грудні 2004 p., Європейська Рада ухвалить рішення, в якому зазначатиметься, що Туреччина відповідає усім "копенгагенським критеріям".
2003, 16 квітня — в Афінах Євросоюз підписує угоди з 10 країнами (Кіпр, Мальта, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія) про приєднання.
10 липня — Конвент щодо майбутнього Європи завершує роботу над проектом Європейської Конституції.
1 травня — Кіпр, Мальта, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія стають членами Європейського Союзу, що має тепер у своєму складі 25 держав.
2004, 29 жовтня — підписання Договору про запровадження Конституції для Європи (ДЗКЄ).
2004, 1 листопада — починає виконувати свої обов'язки новий склад Європейської Комісії (2004 — 2009) під головуванням Жозе Мануеля Дурау Баррозу.
2005, 29 травня — на референдумі щодо ратифікації Європейської Конституції у Франції більшістю голосів проект відхилено.
2005, 1 червня — на референдумі щодо ратифікації Європейської Конституції у Нідерландах більшістю голосів проект відхилено. У Євросоюзі виникає конституційна криза.
2005, поч. жовтня — розпочались переговори про приєднання з країною-кандидатом Туреччиною.
2007, 1 січня — Болгарія та Румунія стали членами Європейського Союзу.
2007, грудень — до Шенгенської зони приєдналися 9 нових європейських держав: Словаччина, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словенія та Чехія. Наразі членами Шенгену є 24 країни Європи.