Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПм 09.1 / Інтелектуальна власність Ден. 2011.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
620.03 Кб
Скачать

Зміст навчальної дисципліни

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

Модуль І «Інтелектуальна власність»

Змістовий модуль 1 «Інтелектуальна власність»

Тема 1. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база

Загальні положення про право інтелектуальної власності згідно з нормами Громадянського та Господарського кодексів України. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності та їх захист.

Тема 2. Авторське право та сумісні права

Об’єкти та суб’єкти авторського права, його виникнення та захист. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Міжнародні документи з авторського права і суміжних прав.

Тема 3. Право інтелектуальної власності на торгівельну марку

Визначення торгівельної марки згідно діючого законодавства України. Процедура затвердження торгівельної марки та майнові права інтелектуальної власності на торгівельну марку.

Тема 4. Право інтелектуальної власності на комерційну тайну

Визначення комерційної тайни згідно діючого законодавства України. Забезпечення майнових прав інтелектуальної власності на комерційну тайну та її охорона органами державної влади.

Модуль ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання

2. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточного та підсумкового контролю (заліку) за 100-бальною шкалою. Розподіл балів, що присвоюються студентам, здійснюється в такому порядку:

Модуль 1

(поточний контроль)

Модуль ІІ (індивідуальне науково-дослідне завдання)

Сума

Змістовий модуль 1

80

20

100

Т1

Т2

Т3

Т4

20

100

20

20

20

20

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в національну шкалу та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

Оцінка за шкалою ВНЗ

Оцінка при підсумковому контролі у формі екзамену

Оцінка при підсумковому контролі у формі заліку

Оцінка за шкалою ECTS

90-100

5 (відмінно)

Зараховано

А (відмінно)

Відмінне знання матеріалу лише з незначною кількістю помилок

80-89

4 (добре)

В (дуже добре)

Вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками

70-79

С (добре)

Загалом добрі знання, але з помітними помилками

60-69

3 (задовільно)

D (задовільно)

Пристойно, але із значними недоліками

50-59

Е (достатньо)

Відповідає мінімальним вимогам

21-49

2 (незадовільно) з можливістю повторного складання

Не зараховано

FX

Недостатньо: необхідно доопрацювати і повторно скласти залік чи екзамен

0-20

2 (незадовільно)

з обов’язковим повторним курсом

F

3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль І «Інтелектуальна власність»

Змістовий модуль 1 «Інтелектуальна власність»

Тема 1. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база

Мета роботи: закріпити знання студентів про поняття права інтелектуальної власності, види права інтелектуальної власності, законодавство України про інтелектуальну власність, об’єкти та суб’єкти інтелектуальної власності, майнові права інтелектуальної власності та термін їх дії.

План вивчення теми

  1. Виникнення та сучасне функціонування інтелектуальної власності в Україні.

  2. Категорії інтелектуальної власності.

  3. Нормативна база існування інтелектуальної власності в Україні.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні цієї теми слід мати на увазі, що поняття інтелектуальної власності у світовій правовій системі з'явилося не так давно. Наприкінці минулого століття було підписано Паризьку конвенцію по охороні промислової власності (23 березня 1883 р.). За станом на 9 квітня 1995 р. учасниками цієї конвенції були 152 держави світу. В 1891 р. досягнуто Мадрідську угоду про міжнародну реєстрацію знаків. Трохи раніше було укладено Бернську конвенцію по охороні літературних і художніх творів в 1886 р. Але міжнародне співробітництво в галузі охорони прав на результати творчої діяльності почало особливо активно розвиватися в XX столітті. В 1925 р. було укладено Гаагську угоду про міжнародне депонування промислових зразків. Лісабонська угода про охорону найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію було підписано в 1958 р. В 1961 р. була підписана Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і органів радіо і телебачення. В 1989 р. підписаний Договір про реєстр фільмів (Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів). 14 липня 1967 р. в Стокгольмі було підписано конвенцію під назвою «Конвенція, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності». Ця конвенція набула чинності в 1970 р., а в грудні 1974 р. вона набула статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Було підписано також багато інших міжнародних договорів, угод, конвенцій, спрямованих на забезпечення надійної правової охорони результатів творчої діяльності в різних країнах світу-учасницях названих та інших договорів.

Таким чином поняття інтелектуальної власності було узаконено в міжнародно-правовій практиці. Оскільки колишній Радянський Союз також підписав згадану Конвенцію, то це поняття появилося і в радянському законодавстві, а після і в законодавстві України. Вживається воно також як офіційний термін, але в якості допоміжного. Вперше у законодавстві України цей термін був вжитий у Законі України «Про власність» (розділ. VІ) від 7 лютого 1991 р. В той же час в зазначеному законодавстві словосполучення «інтелектуальна власність» вживається. Так, у Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. визначення патентного відомства подано так: «Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України)». Це ж словосполучення вживається й в інших законах України про промислову власність. Ст. 4 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» приписує, що іноземні особи та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Відомством реалізують свої права через представників, зареєстрованих відповідно до Положення про представників у справах інтелектуальної власності. Ця норма повторюється й в інших законах про промислову власність.

Необхідно пам’ятати, що право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює саму творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванню і захисту прав авторів і інших осіб, що мають авторські права.

Також слід звернути увагу на те, що у власність інших осіб переходять, як правило, не об'єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії науково-технічних ідей і художніх образів (конкретні картини, видання, технічна документація). Таким чином, зміст права інтелектуальної власності складають особисті немайнові та пов'язані з ними майнові права її суб'єктів.

У відповідності зі ст.41 Закону України «Про власність» об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт і інші результати інтелектуальної праці.

У залежності від особливостей об'єктів права інтелектуальної власності можна виділити чотири її різновиди:

1) авторське право і суміжні права;

2) право на відкриття;

3) промислова власність (право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, що називають також патентним правом);

4) інші результати творчої діяльності, використовувані у виробництві (право на товарний знак, знак обслуговування, на раціоналізаторську пропозицію, фірмове найменування, охорону селекційних досягнень, топологій інтегральних схем, інтересів володаря «ноу-хау»).

Об'єкти права інтелектуальної власності варто відрізняти від матеріального носія, у якому виражений твір або інший результат інтелектуальної праці. Якщо право на об'єкти інтелектуальної власності належить тільки авторам і їхнім законним спадкоємцям, те право власності на матеріальні носії, у яких виражений твір, може належати необмеженому колові осіб, але вже не на праві інтелектуальної власності, а в порядку звичайного майнового права.

Основу законодавчої бази України у сфері інтелектуальної власності складають: Конституція України (ст. 41, 42); Кодекси України: Цивільний кодекс (Книга 4 “Право інтелектуальної власності” та Книга 5 “Зобов’язувальне право”), Цивільний процесуальний кодекс, Господарський кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс; спеціальні закони України: “Про авторське право і суміжні права”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на корисні зразки”, “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про захист від економічної конкуренції”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”, “Про особливості держаного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.