3. Методи контролінгу

В процесі виконання своїх функцій служби контролінгу можуть використовувати багато методів:

• загального методологічного і економічного характеру (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування);

• специфічних (факторний аналіз відхилень, бенчмаркінг, аналіз точки беззбитковості, вартісний аналіз, портфельний аналіз, СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць), АВС-аналіз, нуль-базис бюджетування.

Опитування (анкетування) усіх структурних підрозділів та керівництва підприємства застосовується з метою виявлення слабких сторін та санаційних резервів підприємства, яке перебуває у кризі. Ефективне використання цього методу контролінгу який одночасно є і ме­тодом санаційного аудиту можливе лише за умови добровільності, анонімності, активної участі і конструктивної позиції керівництва щодо критики і пропозицій, участі нейтральної сторони і як результату розробки конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

Факторний аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання центрів витрат (прибутковості), має на меті визначення та оцінювання причин відхилень практичних показників від нормативних (дисципліна „Аналіз господарської діяльності”). Недоліками методу є його суб’єктивний характер (аналізуютья показники одного підприємства без альтернативи) та неспівпадання періоду виникнення відхилень і проведення аналізу а отже і їх наслідків. Покращити результативність аналізу можна використанням інших методів, зокрема засобами бенчмаркінгу.

Бенчмаркінг як безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підпри­ємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами ін­ших підприємств (конкурентів) чи структурних підрозділів та пошуку резервів. Полягає у виявленні негативних відхилень порівнювальних показників, причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації. Додержання визначених цільових параметрів дає можливість забезпечити стабільну конкурентоспроможність. Розрізняють внутрішній (порівняння показників структурних підрозділів) бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів (порівняння бажано з лідером), функціональний бенчмаркінг (порівняння окремих процесів з лідером).

Аналіз точки беззбитковості свідчить наскільки підприємство успішно працює або наскільки глибокою є криза. Він зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити без­збиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді тобто виручка від реалізації продукції має дорівнювати валовим витратам на її виробництво та реалізацію. Обов’язковим елементом аналізу точки беззбитковості є роз­рахунок маржинального прибутку (суми покриття) — різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно-змінними ви­тратами. Додатна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, на­зивається зоною безпеки (має бути якомога більша). На цю різницю підприємство може зни­зити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків.

Вартісний аналіз (метод оперативного контролінгу) полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції (окремих структурних підрозділів – центрів витрат), що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корис­ності. Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат. Зменшення вартості окремих компонентів продукції без зме­ншення обсягів її виробництва та реалізації та поліпшення функціональних параметрів продукції за міні­мальних витрат головні завдання вартісного аналізу який є найдієвішим інстру­ментом скорочення собівартості. Практично вартісний аналіз використовують разом з ін­шими методами контролінгу, зокрема бенчмаркінгом, АВС-аналізом, СОФТ-аналізом, причому результати аналізу переваг і не­доліків є основою для вибору об'єктів вартісного аналізу.

Портфельний аналіз (інструмент стратегічного контролінгу) здійснюють з ме­тою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном „портфоліо” розуміє „оптимальний з погляду ком­бінації ризику та прибутковості набір інвестицій”. Використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці: портфель „зростання ринку - частка ринку” (матриця Бостонської консультативної групи) та портфель „привабливість ринку - конкурентні переваги” (матриця Мак-Кінсі). Отже, в осно­ву портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперіш­ня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. За аналогією з цінними паперами можна проводити аналіз портфеля продукції (послуг) підприємства.

СОФТ-аналіз у практиці санаційного аудиту застосовують щоб з'ясувати фактичний стан підприємства та перспективи його розвитку у формі матриці за блоками які зашифровані у самій назві методу. СОФТ-аналіз (SOFT-аnаlysis) — аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, а також наявних шансів (Оррогtunity) і ризиків (Тhreat). В економічній літературі СОФТ-аналіз назива­ють ще СВОТ- аналізом (SWOT-аnа1уsis). На базі аналізу як внутрішнього так і зовнішнього середовища розробляються рекомендації, що мають на меті усунення наявних слабких місць та ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін), виявляє­ться позитивний та негативний вплив на підприємство іззовні, а на цій підставі виробляються пропозиції щодо нейтралізації можливих ризиків та використання додаткових шансів. Досить часто в ході СОФТ-аналізу використовуються такі методи контролінгу, як анкетування та АВС-аналіз. Результати аналізу унаочню­ються у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.

АВС-аналіз застосовується з метою селекції найцінніших для підприємства постачаль­ників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельнішої продук­ції, найефективніших напрямків капіталовкладень. Полягає у виявленні та оцінюванні кількісних зна­чень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки цьому вдається скон­центрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівар­тості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації. З метою оптимізації запасів на практиці досить часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу — ХУZ-аналізом. АВС-аналіз застосовують також для пошуку резервів зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестицій­них проектів чи опти­мізації портфеля продукції, максимізації обсягів її реалізації.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану. Операційний бюджет складається з виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансово­го планування складається баланс надходжень і видатків, платіж­ний календар, а також плануються показники прибутків та збитків, балансу підприємства.

Розрізняють два основні методи бюджетуванпя: тради­ційне бюджетування (на основі фактичних показників) та нуль-базис-бюджетування (ZBB – Zero-Base-Budgeting). Планові показники обчислюються на підставі но­вого обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZBB є визначення оптимального рів­ня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії.

Портфельний аналіз як інструмент стратегічного контролінгу використовується з ме­тою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора (портфеля продукції, послуг за прибутковістю та ризиковані­стю виробництва). В осно­ву портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперіш­ня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. Цей аналіз базується на широковідомих портфельних матрицях: Бостонської консультативної групи (портфель „зростання ринку - частка ринку”) та Мак-Кінсі (портфель „привабливість ринку - конкурентні переваги”). На підставі результатів даного аналізу приймаються рішення про додаткові інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за ко­жною зі стратегічних бізнес-одиниць [23].

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Розкийте сутність контролінгу.

2. У чому полягає необхідність контролінгу для підприємства у кризовому стані?

3.Які завдання виконує фінансовий контролінг?

4. Які основні концепції контролінгу ви знаєте?

5. Назвіть і поясніть функції санаційного контролінгу.

6. Що являє собою система раннього попередження та реагування, прогнозування банкрутства?

7. Які синтетичні показники можуть використовуватись у СРПР?

8. Що притаманно фундаментальним моделям прогнозування банкрутства?

9. Розкрийте суть бюджетування як інструменті оперативного контролінгу.

10. Які методи контролінгу ви знаєте?

ТЕСТИ

1. Система раннього попередження та реагування включає в себе:

1. прогнозування можливих сценаріїв розвитку підприємства;

2. визначення індикаторів раннього попередження та реагування;

3. бенчмаркінг;

4. формування інформаційних каналів;

5. страхування фінансових ризиків.

2. Основні функції контролінгу такі:

1. залучення капіталу;

2. інформаційне забезпечення та планування;

3. контроль та координація;

4. управління кредиторською та дебіторською заборгованістю;

5. управління грошовими потоками.

3. Основні інструменти контролінгу:

1) система раннього попередження та реагування;

2) імітаційне моделювання;

3) інвентаризація;

4. ревізія;

5. фінансовий контроль.

4. Головні завдання стратегічного планування:

1. визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства;

2. бюджетування;

3. розробка дерева цілей;

4. аналіз відхилень;

5. визначення горизонтів планування.

5. На принципах Jiu-Jitsu та Tai-Chi будується така стратегія санації:

1) наступальна стратегія;

2) стратегія делегування повноважень;

3) стратегія компромісів та консенсусів;

4) захисна стратегія;

6. До основних характерних ознак бюджетування відносять такі:

1. короткостроковість;

2. середньостроковість;

3. високий рівень конкретизації;

4. низький рівень конкретизації;

5. тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

7. Бенчмаркінг являє собою:

1. внутрішній аналіз та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного підприємства;

2. маркетинговий аналіз ринку;

3. порівняльний аналіз продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства й підприємств-конкурентів;

4. порівняльний аналіз окремих процесів, функцій, методів і технологій досліджуваного підприємства та підприємств, які не є конкурентами даного;

1. аналіз сильних місць та слабин підприємства.

8. До каталога, санаційних заходів у рамках Crash-програми можуть входити:

1) рефінансування дебіторської заборгованості;

2. мобілізація прихованих резервів продажем окремих позицій активів;

3. здійснення капіталовкладень;

4. організація санаційного контролінгу;

5. зворотний лізинг.