Тема 2. Санаційний контролінг

План

1. Сутність, основні завдання та функції фінансового контролінгу.

2. Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства.

3. Методи контролінгу.

1. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу

Некваліфіковані та помилкові дії керівництва підприємств, низький рівень менеджменту в цілому та відсутність системи контролінгу, зокрема, фінансового призводить до виникнення кризи і банкрутства на більшості вітчизняних підприємств. Поняття «контролінг» походить від англійського дієслова «to control», яке має різноманітні значення включаючи управління і спостереження.

Фінансове оздоровлення не­можливе без впровадження контролінгу як функціональної системи планування, обліку, контролю, аналізу відхилень, розробки рекомендацій щодо застосування коригуючих заходів, координації, внут­рішнього консалтингу та загального інформаційного забезпе­чення керівництва підприємством зорієнтованої на майбутній розвиток підприємства. Надзвичайно важливо функціонально обгрунтувати напрямок економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних рішень [28].

Контро­лінг — це спеціальна, саморегулівна система методів та інст­рументів, яка спрямована на функціональну підтримку менедж­менту підприємства (зокрема фінансового менеджменту) і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, коорди­націю, контроль та внутрішній консалтинг.

Організаційно служби контролінгу можуть бути підпорядковані без­посередньо директору підприємства чи фінансовому директору. На думку О.О. Терещенко з огляду на коло функцій та завдань, що їх виконує контролінг, відповідний відділ має ввійти до структури фі­нансово-економічних служб підприємства, які підпорядковують­ся заступникові директора з фінансів (чи з економічної роботи) [23].

Концептуально виділяються при основні напрямки контролінгу орієнтовані на:

• систему бухгалтерського обліку (вдосконалення системи обліку з метою створення інформаційної бази планування, контролю і прийняття управлінських рішень);

• інформацію (розробка, впровадження, координація функціонування загальної інформаційної системи та оптимізація інформаційних потоків);

• систему управління (планування, контроль і координація діяльності структурних підрозділяв і системи управління підприємством в цілому) [20].

Головна мета фінансового менеджменту полягає у оптимізації фінансових результатів за гарантованої ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цього контролінг вирішує ряд завданнь:

• збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, яка сто­сується об'єкта контролінгу;

• виявлення та ліквідація «вузьких місць» на підприємстві;

• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);

• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фі­нансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

• виявлення резервів зниження собівартості продукції;

• оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

• розробка стратегії розвитку підприємства та координація ро­боти з планування фінансово-господарської діяльності;

• аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запла­нованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;

• забезпечення постійного контролю за додержанням співробі­тниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками;

• надання рекомендацій структурним підрозділам підприємст­ва у процесі планування, розроблення і впровадження нових про­дуктів, процесів, систем;

• проведення внутрішнього консалтингу та розробка методич­ного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;

• проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяль­ності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього (у тому числі санаційного) аудиту підприємства з метою забез­печення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту, уникнувши дублювання зусиль [23].

На практиці ці завдання вирішуються в ході виконання службами контролінгу своїх функцій і з використанням специфічних методів. На підприємствах які перебувають у фі­нансовій кризі діяльність служб конт­ролінгу має безпосередньо зосереджуватися у таких на­прямках:

1. Упровадження (або підвищення ефективності функціону­вання) системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вжиття адекватних заходів для їх подолання.

2. Розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватись у тісному співробітництві із зовнішніми експертами.

3. Контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків і шансів з відповідним коригуванням плану.

Сутність системи виявляється через функції контролінгу:

• формування інформаційних каналів та інформаційне забез­печення підприємства (базу контролінгу становлять показники виробничого й фінан­сового обліку, а також інформація, яка надходить із зовнішнього середовища, зосереджуючись у банку техніко-економічних да­них за окремими користувачами інфор­мації, а також за її тематикою це здійснюється завдяки створенню системи раннього попередження та реагування);

• координація планів і діяльності сприяє побудові „дерева цілей” як графічного зображення підпорядкованості та взає­мозв'язку цілей розрізняючи вертикальну та горизонтальну їх координацію що унаочнює поділ генеральної мети на підцілі та окремі завдання;

• стратегічне та оперативне планування виконує ряд завдань: визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства, формулювання стратегії розвитку, стратегічних факторів успіху, горизонтів планування, розробки концепції та плану фінансового оздоровлення (бюджетування основна форма оперативного планування);

• контроль, ревізія та внутрішній аудит здійснюють для виявлення причин відхилень від планів і визначення слабких місць на підприємстві здебільшого за допомогою факторного аналізу відхилень;

• методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

Залежно від виконання функцій і покладених завдань виділяють два види контролінгу: стратегічний та оперативний. Вибір стратегії санації є ключовим моментом оздоровлення підприємства. Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства [23]:

Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, запровадження нових технологій, ефективного мар­кетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та втілення прогресивної стратегічної концепції контролінгу.

Стратегія делегування повноважень передбачає делегування проблем, які виникли на підприємстві, третім особам: власникам, кредиторам, державі. За цією стратегією підприємство прагне отримати додаткові фінансові ресурси завдяки збільшенню ста­тутного фонду, одержанню державних гарантій, сподівається на участь кредиторів у своїй санації, а також добивається захисту в рамках політики протекціонізму.

Стратегія компромісів та консенсусів базується на двох принципах: Jiu-Jitsu (стратегія компромісу) та Tai - Chi (стратегія консенсусу). У першому випадку передбачається альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дій сильного конкурента. Стратегія консенсусу спрямована на злиття двох підприємств в одне з метою якомога повнішого використання ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних і подолання слабких сторін партнерів.

Захисна стратегія (втеча) передбачає різке скорочення ви­трат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зниження відпуск­них цін та скорочення обсягів реалізації.

Згідно з обраною стратегією санації розробляються концепція та план фінансового оздоровлення. Бюджетування є основною формою оперативного планування і включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану.