3. Предмет, задачі і методи юридичної психології

Юридична психологія містить у собі різні області наукових знань, є прикладною наукою і рівною мірою належить як психології, так і юриспруденції. Психологія - єдина наука, здатна забезпечити не тільки пізнання психічної діяльності, як правило, але і керувати нею. Практична діяльність реалізується, як правило, у конкретних діях конкретних людей, і як це відбувається, залежить значною мірою від їхніх психологічних особливостей.

Юридична психологія - прикладна галузь психології, що вивчає закономірності і механізми психіки людей, включених у сферу відносин, регульованих правом.

Завданням юридичної психології є науковий синтез юридичних і психологічних знань, розкриття психолого-юридичної сутності фундаментальних категорій права, розкриття психічних особливостей різних суб'єктів правовідносин, їх психічних станів у різних ситуаціях правозастосування і правоохорони, сприяння розумінню юристами сутності об'єкта їхньої діяльності – поведінки людини.

Предмет юридичної психології по Васильєву: - психологічні закономірності діяльності й особистості людини в галузі правовідносин.

Столяренко А. М. наполягає на органічному зв'язку всієї сфери права з психологією і неможливості зміцнити правопорядок, боротися зі злочинністю не зважаючи на психологічні фактори, тому що будь-який закон живе і діє лише тоді, коли, люди його розуміють, хочуть і можуть виконати.

Принципи юридичної психології (схема).

У юридичній психології застосовуються всі методи загальної психології: спостереження, бесіда, тестування й анкетування, біографічний метод, метод факторного аналізу і статистичні методи.

Юридична психологія формується наприкінці XIX століття разом з формуванням криміналістики. Основоположник криміналістики Ганс Гросс створює фундаментальну працю "Криміналістична психологія. Проблемами юридичної психології займалися також видатні вчені психологи, соціологи як Вільям Штерн, Макс Вертхеймер, Чезаре Ломброзо, Габриэль Тард, Эмиль Дюркгейм, Макс Вебер, Р. Луваж Г. Тох, О. Абрахамсов і ін.

У Росії в першій половині XIX ст. також починаються спроби обґрунтування окремих кримінально-правових позицій психологічними знаннями. Вже в 1806-1812 р. у Московському Університеті читався курс "Карної психології".

У 60-х роках минулого століття А. Ф. Коні читав курс лекцій "Про злочинні типи" і видав ряд змістовних робіт із судової психології. Розвиток вітчизняної судової психології пов’язаний з іменами видатних психіатрів і психологів В. М. Бехтерева, С. С. Корсакова і В. П. Сербського.

З найбільш значних робіт із судової психології 20-х років слід зазначити роботи К. Сотони, С. В. Позднишева, А. Е. Брусиловского й ін.

З початку 70-х років фундаментальними дослідженнями в області юридичної психології займаються А. Р. Ратинів, А. В. Дулов, В. Л. Васильєв, А. М. Столяренко, А. В. Глоточкин, В. Ф. Пірожков.

В даний час активно розробляються проблеми юридичної психології такими російськими вченими як В. Л. Васильєв, М. И. Єніхєєв, Ю. В. Чуфаровский, українськими вченими В. Е. Коноваловой, В. Г. Андросюком, А. В. Ромашко, М. В. Костицьким.

Більш докладно зупинимося на розгляді 4 питання теми.