1. Соціально-психологічні фактори діяльності працівників органів внутрішніх справ

Правоохоронна діяльність являє собою труд, що потребує великої напруги, терпіння, добросовісності, знань та високої відповідальності, заснований на суворому дотриманні норм закону.

За даними англійських дослідників, професія поліцейського за своєю стресогенністю посідає друге місце після професії шахтаря у переліку 35 найбільш типових спеціальностей і оцінюється у 7,7 балів за 10-бальною шкалою.

Вся діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України являє собою складне переплетення людських взаємозв’язків і стосунків (оперуповноважений карного розшуку і розшукуваний правопорушник; слідчий і підозрюваний; працівник ДАІ і водій і т.п.).

Працівнику правоохоронних органів доводиться мати справу з найбільш важким у соціальному плані контингентом, який характеризується наявністю асоціальних установок, некерованістю, агресивністю, прихованим характером злочинної діяльності, протиборством і ворожим ставленням до представників влади.

Численні посади, спеціальності, професії в органах внутрішніх справ варто віднести до складних видів професійної діяльності.

Умови протікання будь-якого виду професійної діяльності працівників ОВС залежать від особливостей соціально-психологічного середовища, у якому працівник ОВС здійснює свою діяльність.

Одним з основних чинників, що впливають на умови протікання професійної діяльності працівників ОВС, є рівень криміналізації суспільства. Криміногенна ситуація в Україні за останні роки зазнала значних змін у структурі і динаміці. Поширюється кримінальний професіоналізм, жорстокість і цинізм при скоєнні злочинів, їхня корислива спрямованість.

Основні групи факторів, що здійснюють сильний психологічний вплив на працівника ОВС

Морально - психологічні чинники	Професійно - психологічні чинники
Спостереження та усвідомлення порушення громадського порядку і розуміння свого обов’язку в припиненні порушень і відновленні правопорядку.	Новизна ситуації, незвичайність, що вимагає діяти не шаблонно, а гнучко, винахідливо, із розумом, з напругою своїх можливостей.
Людські втрати, розруха (загибель людей, страждання і горе людей, їхня нужда, нестерпні тяготи, матеріальний збиток, заклики про допомогу і т.п.).	Раптовість ситуації
Загальна дезорганізація життя на території, у місті, на дорозі й ін., незвичне поводження громадян (паніка, натовпи біженців, істерія, агресивність і т.п.).	Стрімкість, дефіцит часу.
Різка активізація кримінального елементу (несподіваний перехід його від імітації законослухняності до агресії з застосуванням фізичної сили, а в зонах надзвичайних обставин - мародерство, крадіжки, грабежі, розбої, бандитизм і т.п.).	Високі навантаження (розумові, емоційні, вольові, фізичні).
Велика значимість подій, що відбуваються, розуміння особистої причетності до них.	Тривалі навантаження, що потребують від професіонала високого самовладання, стриманості, уміння мобілізувати себе на продовження якісної роботи.

Продовження таблиці

Усвідомлення відповідальності за свої рішення, вчинки, дії і досягнення необхідного фахового результату.	Непевність ситуації (неясність, недостача інформації і т.п.)
Небезпека для здоров’я і життя громадян, які знаходяться в зоні екстремальних подій, що відбуваються, а також - своїх колег і себе особисто.	Ризик (ризик зриву вирішення оперативно - службової задачі; ризик порушення термінів; ризик відходу злочинця від відповідальності; ризик одержання стягнення; ризик звільнення з посади; ризик одержання фізичного ушкодження; ризик для свого життя; ризик для громадян; ризик для свого авторитету і морального престижу і т.п.)
Колективізм, солідарність, що виражаються в розумінні необхідності діяти спільно, узгоджено зі своїми товаришами по службі і взаємодіючими підрозділами.
Особистий приклад і приклад старших, начальників, командирів
Моральний вибір - професійне зрадництво або вірність обов’язку, честі, присязі при спробі підкупу працівника ОВС із боку криміналітету.

Специфіка комплексного впливу цієї категорії факторів виявляється, насамперед, у їх безпосередньому зв’язку з формуванням типу професійної мотивації («адекватний», «ситуативний», «конформистський», «компенсаторний», «кримінальний») і емоційного ставлення працівника ОВС до виконуваної діяльності.

Загальні соціальні факторихарактеризують ставлення працівника ОВС до своєї праці, що задається його світоглядними установками. У формуванні останніх головну роль відіграє система суспільних цінностей, суспільна оцінка значимості цієї праці, її «привабливість».

Тривалий час вивчення престижу і привабливості професій, у тому числі й у системі органів внутрішніх справ, здавалося непотрібним. Передбачалося, що заповнення вакантних місць, навчання кадрів і їхнє переміщення можуть і повинні вирішуватися у планово - директивному порядку стосовно до всього суспільства.

Проте збільшення рівня плинності кадрів, виникнення тривалого і стійкого дефіциту кадрів за однією спеціальністю і надлишок бажаючих заповнити вакансії за іншими спеціальностями, показали, що тільки адміністративними і правовими заходами проблеми оптимальної трудової діяльності населення вирішити не можна.

На нашу думку, під привабливістю професії повинна розумітися оцінка праці, її зміст, а під престижем - оцінка соціальної позиції представника професії: професія може бути привабливою, але не престижною, і навпаки. Оцінки престижу професій у більшому ступені визначаються соціально схваленими цінностями, а оцінки привабливості - потребами, інтересами людей. Критеріями престижу професії є характеристики праці, міра її складності, ступінь творчої змістовності, соціально-економічний статус володаря професії, виражений через засіб матеріальної і моральної винагороди за труд, а також сукупність умов, запропонованих працею для творчого розвитку працівника.

Рис.1.5. Фактори соціального середовища.

Соціально - психологічні чинникивідбивають ступінь і форми прийняття працівником ОВС соціальних настанов і норм професійної поведінки, що задаються двома описаними вище групами факторів. У цьому контексті особливо важливими моментами виявляються ступінь відповідності індивіда виконуваної ним професійної ролі і відповідність мотивів діяльності колективу й особистості працівника. Дисонанс у зовнішній і внутрішній мотивації діяльності є частою причиною виникнення конфліктних ситуацій, що провокують розвиток неадекватних поведінкових реакцій і депресивних станів.

Під час аналізу причин, що викликають ці явища, не завжди звертається увага на фактори, пов’язані з можливостями професійного росту працівника ОВС. У числі цих факторів варто назвати рівень професійних домагань конкретного працівника ОВС, наявність соціальних гарантій професійного росту, ступінь «впевненості в завтрашньому дні», страх втратити кваліфікацію та ін. Не випадково, зарубіжними і вітчизняними дослідниками підкреслюється, що типовими негативними наслідками неоптимальної організації професійної діяльності з погляду факторів соціального середовища є зниження ступеню задоволеності працею, розвиток неадекватних емоційних станів, які нерідко є причиною хвороб «стресової» етіології.

На практиці неадекватні дії працівника ОВС часто є результатом недостатньої інформованості правоохоронця про те, що від нього конкретно потрібно, або недостатньої інтеграції молодого спеціаліста з органом (підрозділом) внутрішніх справ, у якому він працює. Процес перетворення нового співробітника в «повноправного» члена міліцейського колективу нерідко супроводжується почуттям невизначеності і тривоги.

В інших випадках, очікування молодих спеціалістів найчастіше нереалістичні і надто оптимістичні. У результаті виникає настільки значна розбіжність між очікуваннями і реальністю, що вона призводить до станів, які близькі до шокового. Якщо працівник правоохоронних органів знаходиться в такому стані досить тривалий час, то в нього знижується задоволеність своєю роботою й опірність стресу. Очевидно, що випускнику вузу МВС України необхідна попередня, максимально реалістична інформація про майбутню роботу, що дасть йому можливість підготуватися до можливих стресових ситуацій і тим самим протистояти їм. Найбільш ефективним, на нашу думку, буде збільшення тривалості практики випускників вузів МВС України в базових районних відділах внутрішніх справ.

Подібна, по суті, причина лежить і в основі того, що випускники вузів відчувають труднощі соціальної інтеграції як з організацією в цілому, так і з окремою робочою групою (командою). Стати повноправним членом групи (команди) означає для працівника ОВС зайняти певну позицію в групі, взаємодіяти з іншими її членами і мати уявлення про цінності того соціуму, у який він включений. Почуття задоволеності роботою і ступінь зв’язаності з групою залежить від того, наскільки успішно складаються соціальні відносини у новій для людини діяльності. Якщо вони достатньо сприятливі для працівника ОВС, то він більш стійкий до стресу і до впливу стресової ситуації в цілому. У цьому розумінні дуже важливо для працівника ОВС знати норми і цінності організації або групи, її корпоративну культуру, що є основою соціальних оцінок, внутрішніх правил комунікації і взаємодії, вирішення конфліктів, що виникають.

Організаційна соціалізація, тобто допомога молодим спеціалістам у знайомстві з рольовими вимогами, пристосуванні до соціальних норм, засвоєнні завдання, повинна розглядатися фахівцями служби психологічного забезпечення як основний метод, що допомагає молодим працівникам у скорішій інтеграції їх в організацію та зменшенні конфліктів і стресів.

Відсутність ефективних засобів і методик розв’язання протиріч відбивається на самопочутті працівників і знижує загальний потенціал органів внутрішніх справ.

Це підтверджується, зокрема, результатами моніторингових досліджень, які були проведені у вересні 2000 р стосовно випускників вузів системи МВС. Тільки у 41 % молодих спеціалістів уявлення про майбутню професію збігалися з реальністю, а 13 % взагалі обманулися в своїх очікуваннях.

Перш за все це пов’язано із соціальними труднощами, з якими зіткнулися молоді фахівці уже на перших кроках своєї трудової діяльності:

• 85 % відзначили низьку заробітну платню;

• 65 % - неможливість вирішення житлових проблем;

• 40 % - важкі умови праці;

• 20 % - ненормований робочий день;

• 15 % - низьку технічну оснащеність робочого місця.