2.4. Справи зі спорів, пов'язаних з порушенням законодавства про охорону та використання лісового фонду

Спори даної категорії спорів є нечисленними (становлять 16 % від загальної кількості розглянутих місцевими господарськими судами спорів категорії, що узагальнюється). Причинами виникнення спорів були неправомірні дії суб'єктів господарювання щодо порушення:

- Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95 N 555, а саме порушення строків проведення санітарних рубок; невивезення з лісосіки деревини в установлений строк або залишення її в місцях рубок; несвоєчасне очищення або очищення місць рубок від порубкових залишків з порушенням вимог лісового законодавства;

- Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.99 N 1378(втратили чинність з 01.01.2008), а саме рубка дерев, не на призначених для цього ділянках, рубка без лісорубного квитка (ордера) або не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, пошкодження цих дерев до ступеня припинення росту.

Розмір шкоди, заподіяної у результаті таких неправомірних дій суб'єктів господарювання, розраховувався згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству" від 05.12.96 N 1464.

Суб'єктами звернення виступали органи державної влади, уповноважені подавати позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, - Державне управління охорони навколишнього природного середовища, Державне управління екології та природних ресурсів або прокурор в інтересах цих органів, відповідачами - власники або користувачі земель лісового фонду.

Як правило, позовні вимоги ґрунтувались на положеннях Лісового кодексу України,законів України "Про рослинний світ","Про природно-заповідний фонд України","Про охорону навколишнього природного середовища", вищезазначених нормативно-правових актів. Переважно дані вимоги були підтверджені належними доказами (протоколом про адміністративне правопорушення; вимог лісового законодавства, постановою у справі про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства, розрахунком розміру шкоди) та задовольнялись господарськими судами.

Так, у справі за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Багачанської першої сільської ради до приватної агрофірми "Агроінвест" про стягнення збитків, завданих лісовому господарству внаслідок незаконної порубки дерев, рішенням господарського суду Полтавської області позовні вимоги задоволено повністю на підставі такого.

Відповідно до статей 36,89 Лісового кодексу Україниполезахисні смуги належать до лісів першої групи, спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Ліси в Україні є власністю держави, а отже, порубка лісу без отримання спеціального дозволу порушує інтереси держави.

Статтею 107 Лісового кодексу Українипередбачено, що підприємства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік",статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є джерелом формування спеціального фонду місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди.

Розрахунок розміру збитків, завданих лісовому господарству, проведено Державним управлінням екології та природних ресурсів у Полтавській області на підставі Такс для обчислення шкоди, заподіяної лісовому господарству, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.96 N 1464.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення господарського суду Полтавської області скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що Багачанська перша сільська рада подала до місцевого господарського суду заяву, в якій зазначила, що питання, про які йдеться в позові, не належать до юрисдикції сільської ради, а тому даний позов в інтересах Багачанської першої сільської ради не відповідає дійсності і не може бути задоволений, оскільки порубка дерев, яка мала місце, проведена за межами території Багачанської першої сільської ради.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначив таке.

Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території Багачанської першої сільської ради Великобагачанського району, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік",статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"(аналогічні статті в законах України "Про Державний бюджет України: на 2007 рік -ст. 59; на 2008 рік -ст. 52; на 2009 рік -ст. 48) підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Багачанської першої сільської ради Великобагачанського району, на території якої вчинено правопорушення.

Таким чином, господарський судПолтавської області дійшов обгрунтованого висновку про те, що у даному випадку відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, а не майнова шкода, заподіяна власнику лісосмуги.

Ухвалою Верховного Суду України відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Як засвідчив проведений аналіз, у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках, коли контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства встановлювався факт правопорушення, вчиненого невстановленими особами, позови контролюючими органами заявлялися до лісових господарств, на території яких виявлено правопорушення.

Так, Державне управління екології та природних ресурсів у Волинській області звернулося в господарський суд з позовом до ДП "Камінь-Каширський лісгосп" про стягнення суми, посилаючись на те, що перевіркою було виявлено порубку 110 дерев на не призначених для цього ділянках, рубки дерев без лісорубного квитка. Лісокористувачем ДП "Камінь-Каширський лісгосп" не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів, допущено їх самовільну порубку, яку своєчасно не було виявлено, тобто порушено вимоги статті 18 Лісового кодексу України, якою постійних лісокористувачів зобов'язано вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення.

Відповідно до статті 88 Лісового кодексу Українислужбові особи лісової охорони зобов'язані запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, що можуть впливати на ліс, і припиняти їх.

Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території Карпилівського лісництва ДП "Камінь-Каширський лісгосп".

Згідно зі статтею 100 Лісового кодексу Українипідприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

Відповідно до вимог статті 1172 Цивільного кодексу Україниюридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків.

Заперечуючи проти позову, ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" у відзиві на позовну заяву вказало, що на підставі статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",статей 99і100 Лісового кодексу України,постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.96 N 1464 "Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству"відповідальність за самовільне спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі й за незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників, покладається саме на підприємства, установи, організації та громадян, які заподіяли таку шкоду. Згадані норми не передбачають відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

До того ж у частині другій статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"зазначаються особи, які мають право на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Частина 2статті 97 Лісового кодексу Українивідносить до числа позивачів у справах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі порушенням лісового законодавства, поряд з державними органами, також постійних лісокористувачів.

Задовольняючи повністю цей позов рішенням, господарський суд Волинської області керувався статтями 18,88,54,100 Лісового кодексу України,статтею 1172 Цивільного кодексу України, Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України N 1378 від 29.07.99, Таксами на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю в лісах України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України N 44 від 20.01.97.

У рішенні господарського суду зазначено, що заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки останнім не надано суду доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів.

В апеляційному і касаційному порядках рішення не оскаржувалось.

З таких же мотивів частково задоволено позов Державного управління екології та природних ресурсів у Закарпатській області до Воловецького державного лісогосподарського підприємства у справі господарського суду Закарпатської області.

У рішенні також зазначено, що відповідач може скористатися правом регресної вимоги до підрядників - розробників лісосік.

У касаційному порядку судове рішення по справі не переглядалось.