Контрольні запитання:
Як визначається слово як основна лексична одиниця? Які ознаки його характеризують? Які функції слова?
Як розуміти лексичне значення слова? Які типи лексичних значень розрізняють?
Які слова мають конкретні значення, які-абстрактні?
Як поділяються слова за наявністю або відсутністю лексичного значення?
Які слова називаються однозначними, які – багатозначними? Як розуміти однозначність? Багатозначність?
Яке значення слова називається прямим? Переносним?
ЗАВДАННЯ 2. Прочитайте текст. Підготуйтеся до співбесіди за його інформацією.
Омонім
Традиційно омонім (від гр. homos i onima - ім’я) визначають як слова, що мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
Омоніми поділяються на:
Лексичні, що не мають спільних елементів у значенні. Наприклад: коса – «заплетене волосся», і коса – «знаряддя для косіння», і коса –«вузька смуга суходолу в марі, річці»; кран водогінний і кран будівельний; клас – «соціальна група» і клас – «навчальна кімната»; луг – «угіддя для сінокосу» і луг – «хімічна речовина певного складу».
Словотвірні службові елементи слова (омонімічні афіксальні компоненти слова), наприклад: префікс про із значенням тривалості дії у часі – поговорити, поплавати).
Граматичні, які є різними граматичними формами слова (наприклад: мені –займенник у давальному і місцевому відмінках).
Фразеологічні – наприклад:пускати півня «видавати писклявий звук» , «підпалювати».
Синтаксичні, що являють собою різні за значенням сполуки або речення, наприклад: потри – по три, згори – з гори, добою - до бою.
Враховуючи різноплановість омонімічних виявів, можна уточнити, що омоніми – це мовні одиниці різних рівнів (окремі слова, омонімічні службові елементи, слова, фраземи, синтаксичні конструкції), що мають однакову вимову чи написання, але різні, не пов’язані між собою значення.
Саме ця різноплановість мовних одиниць омонімічного характеру спричиняє численність їх класифікації. Загальновизнаним є розподіл омонімів на повні (абсолютні) і неповні (часткові) за критеріям збігу у всіх граматичних формах.
Повні (абсолютні) характеризуються збігом усіх граматичних форм слів, які належать до однієї частини мови наприклад: бігун – «той, хто швидко бігає» і бігун – «один з двох каменів для розтирання зерна); балка – «дерев’яний чи металевий брус»; балка – « яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини і множини мають однакові форми; літній день і літній чоловік (обидва прикметники однаково змінюються за родовими відмінками та числами); перекласти текст з російської мови на українську і перекласти підручник на інше місце (обидва дієслова змінюються абсолютно однаково).
Неповними омонімами є звукові збіги окремих форм різних частин мови. Деякі вчені ( М. Пяковец) до них відносять одиниці, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі (так звані омоформи): наприклад: шию (від шити) , шию (від шия;)луна клич і клич дітей (іменник і дієслово другої особи однини наказового способу); мати рідна і мати книгу ( іменник і дієслово у формі інфінітива); кадри університету і кадри фільму (іменники збігаються лише тоді коли друге слово вжите у множині, бо перше її не має ; варта «сторожа» і варта (від вартий).
На думку других (О.Д. Пономарьов), різновидами неповних лексичних омонімів є не тільки вже розглянуті омоформи, але і омофони (при збігу усної вимови різне написання слів), наприклад: мене (не чіпайте) і мене час - від минати; кленок (від клен) і клинок (від клин); Орел (Михайло) й орел (гірський). Сюди слід віднести й синтаксичні омоніми – однакові звукові комплекси, один з яких є словом, а другий сполукою, наприклад: проте – про те; сонце – сон це; цеглина – це глина; доволі – доволі. Крім того, до неповних омонімів вчений відносить і омографи: нáсип – насúп; дорóга і дорогá, зáмок і замóк, мукá і мýка (слова мають різний наголос при збігу написання).
Інші вчені (І.П.Ющик), вважають, що омоформи, омофони і омографи – це скоріше омонімічні явища, а не повні омоніми.
Омоніми виникають,по-перше, на ґрунті української мови унаслідок збігу звучання або написання, а саме:
історичних фонетичних змін: (безгрішний (від гріх) і безгрішний (від гроші, звичайно без грошовий);
переходу в іншу частину мови наприклад: розчинити (споріднене з розчин) і розчинити (споріднене з відчинити);
внаслідок залучення до словника діалектизмів, архаїзмів, історизмів, наприклад: чайка – «птах» і чайка «козацький човен».
По-друге, у результаті запозичень із різних мов (наприклад: метр – «міра довжини» (з грецької); метр – «віршовий розмір»(з грецької) і метр – «учитель» (з французької); кран – «трубка із закривкою» (з голландської) і кран – «механізм для підняття вантажів» (з ненецької)); або збігу слова рідної мови й іншого запозиченого (наприклад: мул «дрібні частинки у водоймах» і мул – назва тварини, запозичена з латинської мови); лук (назва рослини від давньогрецької look) відбувається запозичення із німецької – цибуля)).
Між значенням багатозначного слова (полісемантичного) існують зв’язки; вони об’єднані спільним поняттям. Наприклад: іти – про людину, потяг, лист, годинник, справу, іспити, переговори тощо – основи значення «рухатися», тобто слова іти, летіти – багатозначні. Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів. Значення омонімів не пов’язані між собою.
Якоюсь мірою розмежувати омонімію допомагає підставляння антонімів та творення похідних слів, наприклад: гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гучна мова скрізь можна замінити на тихий. Отже це багатозначні слова..
Різні слова (омоніми) по-різному творять похідні. Наприклад: клас – «соціальна група» (класовий) і клас – «навчальна кімната»(класний). Але і ці критерії не можна визнати вичерпаними. Основним критерієм розрізняння багатозначності й омонімів є зміст слова, співвіднесеність його з дійсністю.
Омоніми вживаються в мові для створення дотепних висловів, каламбурів. Вони поширені в розумово-побутовому мовленні, усній пародійній творчості, у художній літературі. Значна частка омонімів є загальновживаними словами, і інші – вживаними у певних стилях.