Лазарєва Л.К.

Тема 4 Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

Особливості наукового тексту і професійного викладу думки. Види компресії наукового тексту план, тези, конспект. Переклад фахових текстів. Виконання вправ.

ЗАВДАННЯ 1. Прочитайте даний нижче текст. Запишіть основні положення даного тексту.

Текст

Навчаючись у будь-кому навчальному закладі, працючи у кожній професії, людина завжди має справу з текстом. Так що ж таке текст?

Походження слова «текст» автори різних видань пов’язують з латинськими словами textum, що перекладається як зв’язок, з’єднання, або textus - тканина, сплетіння, з’єднання. У мовознавстві вважають, що текст – це об’єднана змістовним зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв’язність і цілісність. Звичайно, що не будь-яка послідовність є текстом, а тільки так звана правильна. Правильним є текст, для якого характерні такі риси: зовнішня зв’язність, внутрішня осмисленість, можливість своєчасного сприйняття, здійснення необхідних умов комунікації та ін. Правильність сприйняття тексту забезпечується завдяки використанню різних чинників, серед яких мовні одиниці, їх об’єднання, граматичний зв’язок між ними, спільний фонд знань, загальний комунікативний фон.

Особливе місце у теорії тексту посідає питання про довжину тексту та його обсяг. Певна послідовність речень є текстом, якщо ці речення об’єднані тематично. Тема та основна думка - це важливі риси тексту. Текст обов’язково має змістову закінченість, певну завершеність.

Кожний текст, висвітлюючи визначену тему, містить конкретну інформацію і спрямований на виконання конкретного комунікативного завдання.

Така основна призначеність тексту визначає стиль, до якого належить текст: художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, розмовний. До того ж кожний текст крім основної тематично обумовленої інформації містить ще й концептуальну інформацію – віддзеркалення авторської позиції, авторської ідеї.

Отже, текст являє собою зразок мовного витвору, який складається із заголовка і речень, абзаців, об’єднаних тематично, граматично, за змістом. У суцільному тексті кожне наступне речення повинно доповнювати, уточнювати, розвивати, заперечувати думку, висловлену в попередньому або в реченнях віддалених фрагментів текстів. Особливо це характерно для текстів наукового та ділового стилів.

Структура та значення, які передають наукові тексти, залежать від теми тексту, що фіксує його назва, та способу викладу інформації.

Структура наукового твору (тексту) визначається також логікою висловлення думки. Саме логіка визначає основні структурні елементи кожного наукового твору (тексту), його композицію. Композиція - це побудова, співвідношення та взаємне розташування частин твору. Композиційно будь-який науковий твір залежно від жанру може складатися з двох частин (наприклад, анотація) або з трьох (реферат). Найбільш вживаною є трикомпонентна структура: вступ, основна частина, закінчення. Вступна частина готує читача до сприйняття наступної інформації. У вступній частині стисло висловлена тема тексту, обґрунтування вибору теми, надана загальна характеристика описуваної проблеми. Залежно від виду наукового твору можливі також інші відомості. В основній частині наводиться власне опис суті розглядуваної теми, основні її положення.

В заключній частині наукового твору можуть бути висновки автора, узагальнення, резюме, інколи зустрічаються закінчення, в яких висловлено головну думку твору.

ЗАВДАННЯ 2. Дайте відповідь на запитання:

1. Як у мовознавстві визначають поняття текст?

2. Які головні ознаки тексту?

3. Чому не будь-яка послідовність речень може вважатися текстом?

4. Яка структура наукового тексту?

ЗАВДАННЯ 3. Прочитайте текст. Розкажіть, як формулюються пункти питального і називного планів.

Плани

Під час роботи з науковим текстом дуже важливим є вміння складати плани різних видів. План – стисла програма тексту, який ви читали або слухали. Якщо у тексті передбачається використання планів, він виступає у ролі скороченого запису тексту, за допомогою якого можна відновити текст у будь-якому обсязі. Характерним використанням у навчальній, науковій практиці для наукових текстів є прості плани: питальний, називний (або номінативний) і тезовий. Питальний план складається із вірно сформульованих питальних речень. Називний (або номінативний) план складається із простих називних речень, які відображають ситуацію, що склалася. Зазначимо, що одну й ту саму ситуацію можна описати різними способами. Первинним, основним способом опису ситуації є речення. Наприклад, Мідь пластична. Ця ситуація може бути визначена і по-іншому – вторинним способом: 1) пластична мідь (прикм. + імен.); 2)пластичність міді (імен. + імен. у род. в.), тобто словосполученням.

Вторинний спосіб визначення відповідної ситуації може використовуватися як:

1) компоненти речення (1 і 2)

• Пластична мідь широко використовується у промисловості;

• Пластичність міді зумовлена особливостями її побудови й складу.

2) пункт плану (2); але вживається тільки другий вид словосполучень.

• Пластичність міді; Прозорість кристалу; Функції грошей; Сутність основного питання філософії.

Для того, щоб укласти будь-який план тексту, необхідно добре усвідомити, про що в ньому йдеться, визначити його структуру, логіку міркувань автора, зрозуміти, чому саме так автор поділив даний текст на абзаци, пам’ятаючи, що абзац – це відступ праворуч на початку першого рядка кожної частини тексту. Абзац є показником переходу від однієї думки до іншої. Текст необхідно розділити на відповідні смислові частини (комунікативні блоки), які частково можуть співпадати з абзацами, а здебільшого не співпадають і містять в собі декілька абзаців. Після визначення таких комунікативних блоків слід остаточно вирішити, яка ж мікротема розглядається в кожному і сформулювати основне питання (що створюється за допомогою питального слова – як, що, чому, коли і т. ін.), записати головну думку у вигляді називного речення або відповідної тези.

ЗАВДАННЯ 4. Поясніть, чим розрізняються формулювання пунктів питального й називного (номінативного) планів.

ЗАВДАННЯ 5. Прочитайте поданий нижче мікротекст і варіанти пунктів різних планів, що йому відповідають. Порівняйте способи висловлення думки в них.

Спілкування – це процес задоволення однієї з найбільш ранніх і найважливіших суспільних потреб, а саме потреби людини в іншій людині. Це не просто міжособистісний, а соціальний процес. З а словами І. Кантє «людина має схильність спілкуватися із собі подібними. Тому що в такому стані почуває себе людиною». Найважливішою характеристикою форм спілкування є наявність спільної мови, яка у цей момент виконує свою найважливішу функцію – комунікативну.

Зверніть увагу, що у даному мікротексті головна думка висловлена на початку.

Вся інша інформація є ілюстративною, роз’яснювальною, додатковою.

Питальний план	Називний (номінативний) план
Що таке спілкування?	Визначене поняття спілкування.

ЗАВДАННЯ 6. Прочитайте текст. Дайте відповідь на запитання: "Яким чином згортається інформація у даних відтворюваних текстах?