Примітка:

1. При відсутності чітких даних за етіопатогенез захворювання – вказувати ймовірну причину ХГ.

2. При відсутності гістологічних даних морфологічна характеристика ХГ не приводиться.

Хронічний дуоденіт з локалізаціє в цибулині 12-палої кишки (бульбіт) класифікується аналогічно до хронічного гастриту, а дуоденіти іншої локалізації розглядаються і класифікуються серед хвороб тонкої кишки.

Клінічна картина хронічного гастриту (гастродуоденіту) у фазі загострення характеризується наступними синдромами:

• шлункова диспепсія (важкість і дискомфорт в епігастральній ділянці після їжі; відрижки, зригування, нудота, неприємний смак у роті зранку, іноді печія);

• біль в епігастральній ділянці після їжі (особливо гострої, грубої, смаженої, копченої) або відчуття смоктання під ложечкою натще;

• нерідко приєднується кишкова диспепсія (закрепи або проноси, метеоризм, бурчання і переливання в животі);

• астено-невротичний синдром;

• ознаки гіповітамінозу (особливо при аутоімунному гастриті).

Диференційна діагностика хг а та в

Ознаки	Гастрит В (гелікобактерний)	Гастрит А (аутоімунний)
Переважна локалізація	Антрум	Дно, тіло
Інфекційний фактор	Є	Невідомий
Запалення слизової	Активне	Не виражене
Атрофія	У пізні строки	Ранній розвиток
Ерозії	Дуже часто	Рідко
Поєднання з виразкою	Характерно	Дуже рідко
Рівень секреції	Залежить від давності хвороби, спочатку - збережений	Виражена гіпоацидність
Гіпергастринемія	Ні	Характерна
В12 – дефіцитна анемія	Ні	Часто
Стан пілоричного сфінктера	Частіше гіпертонус	Частіше недостатність
Антитіла до Нр	Є	Ні
Антитіла до парієтальних клітин	Ні	Є
Антитіла до внутрішнього фактору Кастла	Ні	Є

Рефлюкс-гастрит як варіант хімічного ХГ (тип С) зумовлений закидом кишкового вмісту, часто є наслідком резекції шлунка. Рідко є самостійним типом гастриту, частіше поєднується з впливом Нр або аутоімунними змінами. Інший варіант хімічного ХГ зумовлений токсичною дією медикаментів та інших хімічних агентів і може бути самостійним.

Діагностика особливих форм гастритів – еозинофільного, лімфоцитарного, гранулематозного (хвороба Крона, туберкульоз, саркоїдоз, мікози) – базується на морфологічних методах дослідження, які виявляють інфільтрацію слизової оболонки шлунку окремими клітинами або епітеліоктинні гранульоми в її власній пластинці. Для еозинофільного гастриту характерний зв'язок з алергічними захворюваннями та колагенозами, а при лімфоцитарному гастриті завжди відмічаються ерозії слизової шлунку.

При гіпертрофічному гіперпластичному ХГ (хвороба Менетріє) характерні болі в епігастрії, нудота, блювота, набряки (внаслідок втрати білка через змінену слизову), кахексія, анемія, нормальна або знижена секреція соляної кислоти. Діагноз базується на даних рентгенологічних та ендоскопічних досліджень (гігантські звиті складки слизової шлунку, часто множинні ерозії та значні скупчення слизу).