6.Консервативне лікування:

1)припинення стравохідно-шлункової кровотечі або попередження її виникнення;

2)лікування печінкової недостатності.

3)враховуючи важливу роль підвищення портального тиску, ураження слизової оболонки стравоходу, а також наявність кислотно-пептичного чинника в патогенезі стравохідно-шлункових кровотеч, до комплексу терапії включені:

• корекція порушень гемокоагуляції;

• усунення агресивного впливу шлункового соку на слизову оболонку стравоходу;

• стимуляція регенерації слизової оболонки стравоходу та шлунка;

• тампонада варикозно-розширених вен стравоходу зондом Блекмора.

При вирішенні питання про доцільність хірургічного втручання при затяжній кровотечі, враховуючи ступінь втрати крові, функціональний стан печінки та ефективність лікування, слід застосовувати таку схему: при легкому ступені крововтрати проводиться консервативна терапія, але в разі її неефективності протягом 24-48 годин рекомендовано хірургічне лікування.

6.Хірургічне лікування — при середньому ступені та значній крововтраті з порушенням функції печінки (з передопераційною підготовкою, включаючи застосування зонду-обтуратора для тимчасової зупинки кровотечі).

Варіанти хірургічного лікування синдрому портальної гіпертензії з урахуванням її форми наступні.

1.Регіонарна декомпресія портального тиску і гастроезофагеальних вен:

• методом накладання дистального спленоренального анастомозу (ДСРА);

• внутрішньошлункове роз’єднання гастроезофагеального колатерального кровотоку шляхом прошивання “розетки” стравоходу на всьому периметрі.

2.Варіант операції передбачається при допечінковій блокаді з видаленням або при раніше видаленій селезінці.

У теперішній час спленектомія при портальній гіпертензії виконується у таких випадках:

а)коли великі розміри селезінки перешкоджають росту органів черевної порожнини, а також заважають виконанню оперативного втручання;

б)при наявності судинної фістули між селезінковою артерією і селезінковою веною;

в)при сегментарній допечінковій портальній гіпертензії внаслідок непрохідності селезінкової вени —

• проксимальний спленоренальний, мезентерікоренальний, мезентерикокавальний або спленосупраренальний;

• перев’язування коронарної вени шлунка;

• черезшлункове роз’єднання гастроезофагеального кровотоку шляхом прошивання строхідно-шлункового переходу на всьому периметрі.

3.Варіант скороченого обсягу операції у зв’язку із тяжким станом пацієнта (під час стравохідно-кишкової кровотечі) або у дітей раннього віку — екстра- та інтрашлункові роз’єднання колатерального кровотоку методом

• прошивання шлункової вени

• внутрішньошлункового прошивання вен стравохідно-шлункового переходу на всьому периметрі.

4.Варіант для внутрішньопечінкового блоку може складатись з 1, 2 або 3 варіантів в залежності від функціонального стану печінки та віку хворого.

Серед вищевказаних методик найбільш доцільною вважаємо накладання ДСРА в поєднанні з прошиванням шлунково-стравохідного переходу.

Операція передбачає:

• звільнення селезінкової вени від підшлункової залози;

• виділення та перев’язування лівої шлункової вени, правої шлункової вени та шлунково-поперечно-ободової аркади.

Наркоз — ендотрахеальний.

Верхньосерединна широка лапаротомія.

Особливу увагу приділяють виділенню селезінкової вени. Необхідно атравматично відділити її від тіла підшлункової залози з ретельною перев’язкою дрібних колатералей. Селезінкову вену доцільно виділити до місця злиття з верхньою брижовою веною, бажано з перев’язкою лівої шлункової вени. Також перев’язують нижнб брижкову, надниркову і, в залежності від статі хворого, оваріальну або семенну вени. Після перев’язки центрального кінця селезінкової вени та її перетину перетягують турнікетами ліву ниркову вену і висікають на її передній стінці овальний отвір, рівний діаметру селезінковоїт вени. Після промивання розчином гепарину анастомозуючих ділянок селезінкової та лівої ниркової вени накладають ДСРА “кінець-в-бік” нитками пролен 5/0–6/0. При цьому задня губа формується безперервним швом, а передня — окремими вузловими, що дозволяє запобігти гофруванню стінок судин (діаметр від 0,5 до 1,3 см), а також дає змогу збільшення шунтуючого анастомозу відповідно росту дитини. Оптимальний діаметр селезінкової вени для анастомозування не менше, ніж 8-10 мм.

Для створення транселезінкової декомпресії прошивають та перев’язують ліву шлункову вену. Потім “П”-подібними швами циркулярно по периметру обшивають на рівні стравохідно-шлункового переходу слизову та підслизову оболонки. Зазвичай 12-15 швів. Профілактику стенозу стравохідного отвору шлунку проводимо за допомогою зонду, введеного через ніс, який залишають в шлунку 4-5 діб після операції. На гастротомний розтин накладають дворядний шов. Черевну порожнину дренують та пошарово зашивають