Протокол лікування вродженої пахвинної грижі у дітей

1. Шифр МКХ-10 - К40.

2. Клінічні форми захворювання:

- коса пахвинна грижа

- пряма пахвинна грижа

3. Клінічна картина.

Наявність вип’ячування в пахвинній ділянці, яке може спускатися у хлопчиків в калитку і стає більш помітним при підвищенні внутрішньоочеревинного тиску. Грижове вип’ячування має еластичну консистенцію, вправляється в черевну порожнину. Має місце розширення зовнішнього пахвинного кільця. Позитивний симптом „кашльового поштовху”.

Пальпаторно визначається потовщений тяж, який перетинає лонний бугорок – симптом „шовкової перчатки”.

При прямих грижах є вип’ячування в пахвинній ділянці, яке при напруженні виходить у направленні до стегнових судин.

У хлопчиків старшого віку можуть з’явитися скарги на болі в яєчку на боці грижі.

4. Терапія на догоспітальному етапі.

Недоцільна, так як не має етіопатогенетичної направленості.

Пахвинна грижа у дітей – хірургічне захворювання, яке потребує корекції по встановленню діагнозу.

5. Передопераційна підготовка.

- скринінгове лабораторне обстеження для планового опертивного втручання

- огляд педіатра

-очищувальна клізма

- голод на протязі 12 годин до операції.

6. Хірургічне лікування.

- грижевидалення без вскриття пахвинного каналу у дітей молодшої вікової групи ( до з-х років)

- грижевидалення з вскриттям пахвинного каналу і подальшим відновленням його цілості шляхом накладання швів на апоневроз „край-в-край” без формування дуплікатур апоневрозу

- при прямих грижах – грижевидалення за Басіні.

Найважливішим етапом оперативного втручання є етап мобілізації грижового мішка від елементів сім’яного канатика та круглої зв’язки матки. Мішок може бути видаленим повністю, або частково залишатися, особливо його дистальна частина. Краще залишити частину мішка, ніж ризикувати пошкодженням сім’явиносного протоку, судинно-нервового пучка яєчка, придатка.

7. Післяопераційне ведення хворих.

- за умов відсутності супутніх захворювань – стол №15

- перев’язки із зміною асептичних пов’язок

- вітамінотерапія (вітаміни А, С, Є, гр.В)

-реологічна терапія (аспірін 50 мг/кг, кверцетин на протязі 15 днів)

- зняття швів на 7 добу

- обмеження фізичних навантажень 1 місяць після оперції

Протокол лікуванння інвагінації кишечника

1.Шифр МКХ-10 – К56.1

2.Клінічні форми – тонкотонкокишкова інвагінація

- товстотовстокишкова інвагінація

- клубово-ободова інвагінація

- сліпо-ободова інвагінація

- змішана інвагінація

3.КЛІНІЧНА КАРТИНА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

-гострий початок захворювання: різкий неспокій, плач, вимушене положення дитини

• захворювання частіше зустрічається у віці від 3-х місяців до 1 року, після введення докорму

• раптовий схваткоподібний біль в животі з наявністю „світлих” проміжків в поведінці дитини кожні 10-15 хвилин,які поступово стають довшими

• блювота

• кров”янисті виділення з прямої кишки (“малинове желе”)

• здуття живота

• наявність інвагінату у черевній порожнині.

3.1 Терапія на до госпітальному етапі:

будь-яка терапія на догоспітальному етапі недоцільна, оскільки не має етіопатогентичної направленості.

Показана госпіталізація в ургентному порядку у відділення дитячої хірургії.

4.КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ:

• наявність типових клінічних симптомів інвагінації, вказаних вище

• наявність симптому “порожньої правої клубової ямки” (с-м Данса)

• здуття та болючість живота при пальпації

• при пальпації живота можливість виявлення ковбасоподібної еластичної, рухомої пухлини, болючої, такої, що змінює своє розташування в залежності від тривалості захворювання

• при ректальному пальцевому дослідженні можливість визначення розслаблення анального сфінктера, порожньої ампули прямої кишки, кишкової кровотечі та інколи і “головки” інвагіната

• при пневмоіригографії - наявність гомогенної тіні інвагіната овальної форми з рівними контурами та „серпанок” повітря навкруги головки інвагіната

4.1. Додаткові методи обстеження:

- огляд дитини з пальпацією живота у стані медикаментозного сну

- УЗД органів черевної порожнини ( для інвагінаціїї є характерним симптом „псевдонирки”)

- лапароскопія

4.2. Диференціальну діагностику необхідно проводити з:

• кишковою інфекцією

• гострим апендицитом

• абдомінальною формою хвороби Шенлейн-Геноха

• язвою дивертикула Меккеля

• поліпозом

5.ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА:

здійснюється у відділенні інтенсивної терапії лікарем анестезіологом з метою корекції водних і електролітних порушень та кислотно-лужного стану в залежності від стану хворого,

- зонд у шлунок

-антибіотикотерапія

-консультація педіатра, ЛОР, невропатолога.

6. КОНСЕРВАТИВНА ТЕРАПІЯ

Застосовуєтьчя в перші 18 годин від початку захворювання, або при тривалості кровотечі не більше 10 годин.

Здійснюється розправлення інвагіната повітрям під тиском 80 – 100 мм рт. ст.

При неефективності консервативного лікування і пізніх строках захворювання показане хірургічне лікування.

7.ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Пропонується поперечний доступ в правому нижньому квадранті живота.

Методи хірургічного втручання:

- дезінвагінаця методом „видоювання” інвагіната

-якщо з’являються розриви кишки під час дезінвагінації, то здійснюється резекція інвагіната у межах здорових тканин з формуванням анастомозу „кінець- і- кінець”

- резекція ілео-цекального кута з інвагінатом та накладання анастомозу „кінець- в – бік”

- при дуже важкому стані дитини,некрозі кишки на тлі перитоніту доцільна 2-етапна операція - спочатку накладання ілеостоми, потім – анастомозу.

7.ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ

• інфузійна терапія з метою корекції порушеного водно-електролітного, білкового обміну та кислотно-лужного стану

• дітям госпіталізованим в ранні строки захворювання, яким була проведена дезінвагінація, годування дозволяється через 6-8 годин, сціженим грудним молоком по 15-25 мл кожні 2-3 години з нічною перервою, зі збільшенням по 10-15 мл, доводячи до нормального рівня обсяг їжі на 3-4 добу

• профілактика парезу кишківника

• симптоматична терапія

• перев”язки із зміною асептичних пов”язок

• зняття швів на 7 добу.

8.ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ:

здійснюється педіатром і хірургом за місцем проживання на протязі 1 року.