§ 3. Індуське право

шлюбі, — незаконнонародженими. Відповідно до Конституції Індії, прийнятої в 1950 р., були скасовані всі норми, згідно з якими належність до каст спричиняла відповідні юридичні наслідки для їх членів. Незва-жаючи на спроби держави змінити правила поведінки в цій сфері, вели-ка кількість індусів — переважно мешканці сіл (які становлять до 80 відсотків населення ) — продовжують жити, дотримуючись древніх принципів кастового поділу.

4. В індуському праві існує кілька шкіл, наявність яких поясню-

ється різними причинами — великою різнорідністю населення (в Індії проживає близько 500 народностей, які говорять 1652 мовами) і вели-кою розмаїтістю джерел права. В одній місцевості віддають перевагу одним із них, в другій — іншим. В індуському праві переважають дві головні школи — Мітакшара і Дайябхага. Ці школи разом з підшкола-ми панують кожна у відповідних географічних районах, хоча особистий статус індивідів й не залежить від того, де вони проживають. Школа Дайябхага поширена в Бенгалії й Ассамі, Мітакшара — в інших час-тинах Індії й Пакистану.

4. Індуське право зазнало сильного впливу інших правових сис-тем — мусульманського й англійського права. Найдавніші джерела індуського права — веди — були створені ще в ІІ тис. до н. е. Протягом значного історичного періоду воно розвивалося самостійно. Мусуль-манське панування, що встановилося в Індії в XVI ст., досить відчутно загальмувало розвиток індуського права. Суди зобов’язані були засто-совувати тільки мусульманське право, індуське ж могло застосовувати тільки панчаяти (збори) каст для вирішення внутрішньобщинних про-блем. Це призвело до звуження сфери дії індуського права, що зали-шалося діяти головним чином у вузькій сфері релігії й особистих стосунків.

• XVII і XVIII ст. мусульманське панування змінилося англійським. Англійці не заперечували проти застосування щодо населення Індії, особливо у царині приватного права, більш знайомих йому правових норм. Проте встановлення англійського панування значно вплинуло на розвиток індуського права. Р. Давид зазначає, що цей вплив виявився двояко. Насамперед слід наголосити на його позитивній дії, оскільки було офіційно визнано (на відміну від періоду мусульманського пану-вання) авторитет індуського права, тобто англійці визнали рівне зна-чення мусульманського й індуського права, а англійським судам було надано право розглядати на їх основі всі спори, що не торкалися інтер-

211

Розділ 9. Релігійні правові системи

есів англійців. З іншого боку, англійське панування, навпаки, було негативним для індуського права , бо воно спричинило глибоку його трансформацію. Наслідком цього впливу було обмеження індуського права лише регламентацією вузького кола відносин, тоді як найважли-віші сфери громадського життя підпали під дію нового територіально-го права, що застосовувалося до всіх громадян Індії незалежно від їхньої релігійної належності¹.

К. Цвайгерт і Х. Кетц зазначають також, що застосування індусь-кого права англійськими судами призвело до його «корозії»². Застарілі норми, що регулювали право власності, були витіснені загальним пра-вом. І навпаки, в галузі сімейного і спадкового права діяв принцип, відповідно до якого всі справи, що стосуються спадщини, шлюбів, каст, інших релігійних звичаїв чи інститутів, вирішувалися згідно з норма-ми індуського права. Однак англійському судді було досить важко реалізувати цей принцип. Серед великої кількості юридичної літера-тури тільки деякі праці були перекладені англійською мовою із сан-скриту. Але навіть вони часто залишалися загадкою для суддів, які практично не мали майже ніякого уявлення про умови життя індусів і неписані правові традиції. Тож судді намагалися вирішити проблему, залучаючи до судів місцевих мандрівних знавців — пандитів, у яких англійські судді могли набути необхідних знань зі спеціальних питань індуського права. З 1864 р. від їхніх послуг відмовилися, бо судді вже мали на цей час необхідний досвід у зверненні до індуського права, та й стало більше перекладених англійською мовою юридичних книг, а найголовніше — кількість судових рішень досягла необхідного рівня, що дало можливість суддям застосовувати їх як прецеденти.

У результаті діяльності судів індуське право в період британського колоніального правління стало відрізнятися від первісного норматив-ного змісту дхармашастр. Це пояснюється, з одного боку, тим, що суддям була доступна тільки незначна частина літератури з класично-го індуського права, перекладена англійською мовою, а це призвело до того, що вони могли спиратися тільки на ці праці, хоча існувало й ба-гато інших джерел. А з другого боку, судді часто заповнювали прога-лини і незрозумілості в традиційних текстах, звертаючись, як правило,

1. Давид, Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – С. 335.

2. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права [Текст] / К. Цвайгерт, Х. Кетц : пер. с нем. : в 2 т. – Т. 1. Основы. – М. : Междунар.

отношения, 2000. – С. 467–468.

212