§ 2. Правові системи країн Далекого Сходу

вих концепцій зазнали змін Кримінальний, Цивільний процесуальний кодекси і навіть традиційні японські інститути сімейного права. Таким чином, законодавство Японії стало змішаним, у ньому присутні еле-менти як романо-германського, так і англо-американського права.

Джерелами сучасного японського права визнаються нормативно-

правові акти, міжнародні договори та звичаї. Конституція є голов-

ним законом країни , і ніякі інші нормативні акти, що повністю чи частково суперечать її положенням, не мають законної сили. Міжна-родні договори і встановлені норми міжнародного права також визна-ються джерелами права. При укладенні урядом міжнародних договорів залежно від обставин обов’язковим є попереднє або подальше схва-лення їх парламентом. Вважається, що встановлені норми міжнарод-ного права мають вищу юридичну силу порівняно із законом. Наступ-ною сходинкою в ієрархії джерел є закони, що приймаються тільки парламентом — вищим органом державної влади і єдиним законодав-чим органом держави. Урядові укази приймаються кабінетом міністрів на виконання положень Конституції і законів і не можуть їм суперечи-ти. Муніципальні збори префектур, міст, селищ і сіл у межах компе-тенції, визначеної законом, можуть приймати нормативні акти місце-вого значення — положення. Звичаї так само визнаються джерелами права. Загальне положення про закони 1898 р. вказує: «Не порушує публічного порядку і добрих нравів звичай у випадках, передбачених законом, або з питань, не врегульованих законом, і має силу, однакову із законом»¹. Незважаючи на значний вплив загального права на роз-виток правової системи Японії після Другої світової війни, рішення судів із конкретних справ не мають сили прецеденту.

Багато компаративістів намагаються дослідити, якою мірою право-ва система Заходу прижилася на японському ґрунті. Так, Р. Давид вказує, що це питання постає в плані як публічного, так і приватного права. В обох випадках право, скопійоване за західним зразком, по суті, регулює лише незначну частину суспільного життя Японії. Воно розраховане на буржуазне суспільство, що складається з вільних інди-відів, які вільно вступають у різні правовідносини. Японія є далекою від такого стану суспільних відносин. Погляди японців, безумовно, еволюціонують і частково наближаються до цієї моделі, що особливо яскраво виявляється в міському середовищі, а також серед молодого

¹ Инако, Ц. Современное право Японии [Текст] / Ц. Инако : пер. с япон. – М. :

Прогресс, 1981. – С. 132.

253

Розділ 10. Традиційні правові системи

покоління. Однак японське суспільство ще далеке від європейського і за своєю структурою, і за своїми звичаями. Старі звичаї і спосіб мислення ще дуже живучі у свідомості переважної більшості японців¹. Отож стверджувати, що в результаті реформ правова система Японії повною мірою функціонує на основі принципів права Заходу, не можна.

• сфері публічного права відбувається викривлення змісту багатьох західних інститутів, що зумовлено небажанням японців втручатися в державні справи. Можлива для Японії й ситуація, коли замість вибу-лого депутата парламенту обирають його дружину чи сина, незалежно від їх особистих якостей. Ось чому близько 25 % парламентських місць передається «у спадщину»². Не маючи уявлення про японську право-свідомість і культуру, західний дослідник не зрозуміє ситуацію фак-тичного монопартійного режиму ліберально-демократичної партії, який існував майже сорок років (1955–1993) в умовах законодавчо закріпле-ної багатопартійності й вільних виборів.

• сфері приватного права теорія також багато в чому не збігається

• юридичною дійсністю. Наявність розвиненого законодавства за за-хідними зразками і створення сучасної системи судочинства не зміни-ли традиційної правосвідомості більшості громадян. Японці продов-жують бачити в праві насамперед апарат примусу, що використовуєть-ся державою для нав’язування волі правителів, а не засіб досягнення справедливості між громадянами. Реальні цивільно-правові відносини багато в чому регулюються не законодавством, а звичаєвим правом або іншими соціальними нормами.

Особливе місце в системі соціальних регуляторів посідають норми поведінки — «гирі». Японський правознавець Ц. Інако вказує, що багато західних дослідників, зокрема Р. Давид³, не зовсім правильно розуміють цей соціальний інститут і перебільшують його вплив на суспільні відносини. Вона пояснює, що «гирі» діють тільки між осо-бами, які вступають у постійні міжособистісні відносини і мають на меті їх збереження і зміцнення. Так, постійні ділові партнери обміню-ються на свята знаками уваги — вітаннями або подарунками. У разі встановлення подібних стосунків сторони можуть розраховувати на

1. Давид, Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – С. 372.

2. Конституционное (государственное) право зарубежных стран [Текст] : учебник