• 3. Закон як джерело права

  • сім’ї англо-американського права

Закони — це важливе основне джерело норм сучасного англо-американського права.

У вузькому (суто юридичному) значенні законом є формальний, оформлений у письмовому вигляді акт, який виходить від вищого за-конодавчого органу влади (у Сполученому Королівстві, Канаді та Австралії — це Парламент, у США на федеральному рівні — це Кон-грес, на рівні окремих штатів — легіслатури). До законів у широкому значенні належать усі ті акти, що створюються законодавчою та ви-конавчою владами і протиставляються актам судової влади.

157

Розділ 7. Джерела права англо-американської правової сім’ї

Розглянемо закони на прикладі Англії, де вони іменуються актами Парламенту (статутами). Акт Парламенту Сполученого Королівства є правом, створеним Королем ( Королевою) у Парламенті, тобто при-йнятим Парламентом у формі біллю і схваленим Короною. В Англії діє доктрина потрійної згоди, згідно з якою статут створюється лише за згодою Короля (Королеви), Палати общин і Палати лордів.

Відомий англійський юрист Е. Дженкс відзначає, що на відміну від судового рішення статут є формальною постановою щодо будь-якого правила поведінки, що в майбутньому підлягає дотриманню тими осо-бами, до яких воно звернене. Закон (за винятком дуже рідкісних ви-падків надання йому зворотної сили) не намагається, на відміну від судового рішення, вирішити спір, який вже виник, чи накласти пока-рання за вже здійснений вчинок.

Для розуміння особливості законів у Англії дуже важливе значен-

ня має принцип верховенства статутів, який ґрунтується на прин-ципі парламентського суверенітету. Цей принцип полягає в тому,

що вся законодавча влада зосереджена у Парламенті (нагадаємо, що під ним в Англії розуміють законодавчий орган, який складається зі суверена (Короля або Королеви), Палати лордів і Палати общин), і що тільки він може приймати та скасовувати статути, зупиняти їх дію. Парламент має право видавати та скасовувати будь-які закони із будь-якого питання (наприклад, Парламент може визнати неповнолітнього повнолітнім, звинуватити людину у зраді після її смерті); немає жодної особи чи установи, за якими англійський закон визнавав би право по-рушувати або не виконувати законодавчі акти Парламенту. Цей прин-цип, який було визнано ще в ХVI ст., покликаний затвердити перевагу волі обраних народом представників над волею призначених суддів.

Верховенство статутів може бути підтверджено тим, що:

1. жодний орган, у тому числі суд, не має права брати під сумнів законність прийнятих Парламентом актів. У справі Чені проти Кон (Cheney v. Conn) 1968 р. позивач заперечував проти податку, що він повинен був виплатити відповідно до Закону про фінанси 1964 р.