• 7. Види досліджень у порівняльному правознавстві

Дослідження, що проводяться порівняльним правознавством, мо-жуть бути класифіковані за різними підставами.

1. Діахронне і синхронне порівняння. Як відомо, право має минуле,

сьогодення і майбутнє. Отже, об’єктом порівняння можуть бути правові системи та їхні компоненти, що існували у різні історичні часи. Таке порівняння називається діахронним (оскільки воно має історичний (діа-хронний) характер). Однак найчастіше об’єктом порівняння є правові системи, що існують в одні історичні часи (синхронне порівняння). Так, порівняння правової системи Англії XVII ст. та сучасної правової сис-теми Англії є діахронним, тоді як порівняння сучасної правової системи Англії та сучасної правової системи США є синхронним.

2. Бінарне та мультипорівняння. Порівняльно-правове дослі-

дження може починатися з порівняння як мінімум двох правових систем і йти далі аж до охоплення всіх правових систем, що існують на земній кулі. Якщо порівнюються дві правові системи — це так зва-не бінарне порівняння (наприклад, це згадане вище порівняння право-вої системи Англії та сучасної правової системи США). Якщо ж по-рівнюються більше двох систем, таке порівняння є мультипорівнянням (наприклад, для порівняння можна обрати правові системи певного географічного регіону — Європи).

3. Внутрішньосімейне і міжсімейне порівняння. У випадку вну-

трішньосімейного порівняння досліджуються правові системи однієї

22

§ 7. Види досліджень у порівняльному правознавстві

правової сім’ї. Прикладом внутрішньосімейного порівняння є зіставлен-ня правової системи України та правової системи Російської Федерації, яке дозволяє, зокрема, вивчити питання щодо можливості взаємного засвоєння юридичного досвіду в галузі правотворчості та правозасто-сування. Міжсімейним порівнянням є порівняння правових систем, що належать до різних правових сімей, — це, наприклад, порівняльне до-слідження правової системи України та правової системи Китаю.

4. Мікро-, мезо- та макропорівняння. Залежно від об’єктів по-

рівняння може проводитися на різних рівнях:

перший (найнижчий) рівень — це порівняння правових норм (мікро-

порівняння). Тут ідеться переважно про порівняння юридико-технічних моментів, завдяки чому виявляється і систематизується емпіричний правовий матеріал (окремі норми права, їх частини тощо). Досліджен-ня на цьому рівні порівняння є відносно простими;

другий (середній) рівень — це порівняння правових інститутів

• галузей права (мезопорівняння). Дослідження правових інститутів та галузей має доповнюватися вивченням соціальних факторів у зв’язку з правовою системою в цілому;

третій (верхній) рівень — це порівняння правових систем у цілому та правових сімей (макропорівняння). Порівняння правових систем у їхньому цілісному вигляді повинно враховувати процес їх формування

• функціонування, основні принципи, джерела права, соціальну осно-ву і тому є значно складнішим, ніж мікропорівняння та інституціональ-не порівняння. Саме цей рівень досліджень найбільш активно вико-ристовується у порівняльному правознавстві.

Отже, простежуються три ступені порівняння, що доповнюють один одного і утворюють своєрідні ієрархічні сходи: норма права — правовий інститут (галузь) — правова система (сім’я) в цілому¹.

5. Нормативне та функціональне порівняння. При нормативно-

му порівнянні відправним пунктом дослідження є схожі правові норми, інститути, законодавчі акти. Іноді такий підхід трактується як формально-юридичний (догматичний) аналіз, доктринальні традиції якого були закладені ще на світанку виникнення порівняльного право-знавства в XIX ст.

Однак незадовільність суто нормативного підходу була відзначена відразу ж, щойно вчені почали займатися міжсімейними порівняльни-

¹ Ансель, М. Методологические проблемы сравнительного права [Текст] / М. Ансель // Очерки сравнительного права. – М. : Прогресс, 1981. – С. 46.

23

Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика

ми дослідженнями. Дослідники дійшли таких істотних висновків: по-перше, зовні ідентичні юридичні терміни не завжди мають тотожне значення в різних правових системах (наприклад, терміном «крадіжка» у нас позначається таємне викрадення майна, а у сім’ї загального пра-ва — не тільки таємне, а й відкрите); по-друге, ті самі правові норми й інститути можуть виконувати різні функції; по-третє, кожна правова сім’я може мати специфічні правові інститути і категорії, яких не зна-ють інші правові сім’ї. Також існують розбіжності, що стосуються структури права, способів подачі правового матеріалу, тлумачення правової норми, особливостей правозастосування.

Недоліки нормативного порівняння змусили звернутися до так званого функціонального порівняння. Функціональне порівняння було започатковане німецьким філософом права М. Соломоном. Усебічне обґрунтування функціонального порівняння в сучасному порівняль-ному правознавстві значною мірою пов’язане з ім’ям К. Цвайгерта.

Функціональне порівняння — це дослідження правових засобів ви-рішення однакових соціальних і правових проблем різними правовими системами. Функціональне порівняння починається не з визнання певних правових норм та інститутів як відправного пункту порівняння, а з висування певної соціальної проблеми, і вже потім відбувається пошук правової норми або інституту, за допомогою яких проблему може бути вирішено.

У функціональному порівнянні правові інститути і норми вважають-ся такими, що можуть порівнюватися, якщо вони вирішують схожу соціальну проблему, хоча б і діаметрально протилежно. Так, трапляють-ся ситуації, коли сама соціальна проблема об’єктивно диктує єдине рі-шення, що закріплюється у правових системах різних країн (наприклад, презумпція батьківства стосовно дитини, яка народилася під час шлюбу). Іноді соціальна проблема може вирішуватися різними засобами (так, проблема наркоманії може вирішуватись як шляхом повної заборони споживання та розповсюдження наркотиків, так і шляхом дозволу на легальне споживання окремих видів наркотичних засобів).

Вирішення тієї самої соціальної проблеми може досягатися комбі-нацією різних правових засобів у різних правових системах. Наприклад, інститут трасту (довірчої власності) в англійському праві спрямований, зокрема, на захист інтересів недієздатної особи. Цей інститут не має еквівалента в романо-германському праві. Аналогічні функції тут ви-конує інститут прямого представництва недієздатної особи її законним представником.

24

• 7. Види досліджень у порівняльному правознавстві

• функціональне, і нормативне порівняння мають право на існуван-ня. Якщо вони поєднуються, то виникає змішане порівняння. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства диктує необхідність саме такого виду порівняння.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть три значення терміна «порівняльне правознав-ство».

2. Сформулюйте, у чому полягає різниця в підходах щодо часу виникнення порівняльного правознавства.

3. Що є предметом порівняльного правознавства?

4. Перелічіть основні функції порівняльного правознавства.

5. Продемонструйте зв’язки порівняльного правознавства з іншими юридичними науками.

6. У чому полягає значення порівняльного правознавства в науковій, освітянській і практичній сферах?

7. Які види досліджень здійснюються в межах порівняльного правознавства?

Розділ 2

Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства