§ 3. Правові системи країн Співдружності Націй
чих актів, а також конституційних звичаїв. До конституційної бази Нової Зеландії також увійшла певна кількість парламентських актів англійського походження, до найважливіших з яких належать Біль про права 1688 р. та Конституційний указ 1852 р. У цій країні було кілька спроб впровадження єдиної Конституції, остання з яких відбулася в 1986 р., проте вони не знайшли підтримки.
У Канаді та Австралії конституції також складаються з низки актів національного та британського походження. Чинна Конституція Австра-лії була розроблена конвентом з представників австралійських штатів та затверджена Актом про Конституцію Австралії, ухваленим англійським парламентом у 1900 р. Акт складається з дев’яти статей: перші вісім статей (так звані супровідні статті — covering clause) містять загальні положення, що стосуються цього Акта, Корони та Австралійського Со-юзу, власне Конституція Австралії викладається у дев’ятій статті Акта.
Канадська писана Конституція , на відміну від американської, не становить цілісного документа і не є кодифікованою. Вона містить 25 основних актів, закріплених у Конституційному акті 1982 р.: чотирнад-цять актів британського парламенту, сім — парламенту Канади і чотири закони від імені англійського монарха і Таємної ради. Найважливішими з них є Квебекський закон 1774 р., Конституційний закон 1791 р., Закон про об’єднання Канади 1840 р., Закон про Британську Північну Амери-ку 1867 р., що започаткував сучасну канадську державність, та сам Конституційний закон 1982 р., який став останнім з числа конституцій-них актів Канади, ухвалених британським парламентом. Канада відома також тим, що стала першою країною світу, де на конституційному рів-ні отримав визнання та закріплення принцип верховенства права. У Канадській Хартії прав і свобод 1982 р., яка також належить до числа конституційних актів Канади, стверджується, що Канаду засновано на принципах, які визнають всевишність Бога і верховенство права.
В Австралії та Канаді, на відміну від Великої Британії, запро-ваджений інститут конституційного контролю. Інститут консти-
туційного контролю покликаний забезпечити реалізацію принципу верховенства конституції, який визнається конституційною доктриною цих країн. В Австралії та Канаді цей інститут утвердився завдяки тому, що їх конституції розглядалися як акти британського парламенту. До ухвалення Вестмінстерського статуту 1931 р. будь-який виданий у цих країнах закон міг бути визнаний недійсним як такий, що суперечить імперському статуту, що поширює свою дію на залежні території.
185
Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй
В Австралії та Канаді, як і в США, нагляд за конституційністю здійснюється системою загальних судів, а не спеціально створеним органом конституційної юрисдикції. У цих країнах конституційний контроль переважно має конкретний характер, тобто здійснюється в процесі розгляду конкретних юридичних справ. Проте в Канаді наявні елементи загального конституційного нагляду, зокрема, передбачена можливість звернення урядових установ федерації та провінцій (але не приватних осіб) до Верховного Суду Канади та Верховних судів провінцій за наданням консультативного висновку з приводу консти-туційності певного акта. Сьогодні за цією процедурою розглядається близько третини справ щодо конституційного контролю.
На відміну від Великої Британії та Нової Зеландії, Австралія та
Канада мають федеративний устрій, який відбивається на всіх основних елементах правової системи — структурі джерел права,
судовій системі тощо. Австралія складається з шести штатів та двох територій. До складу Канади входять 10 провінцій (у тому числі про-вінція Квебек, правова система якої історично формувалася під впли-вом романо-германської правової сім’ї), а також кілька територій. Кожний суб’єкт федерації в Австралії та Канаді мають свою консти-туцію. Федеральний устрій цих країн впливає на структуру їх статут-ного та загального права у різні способи, що будуть висвітлені далі під час розгляду відповідних джерел права.
Для Англії, Канади, Австралії та Нової Зеландії є характерним взаємовплив та взаємопроникнення їх джерел права, можливість використання окремих джерел права цих країн у межах національ-
них правових систем інших. Основними джерелами права цих країн
загальне право, статутне право, делеговане законодавство та звичай. Як і в більшості країн англо-американської правової системи, у цих державах міжнародно-правовий акт не може бути безпосереднім джерелом національного права. Для його застосування потрібне ви-дання відповідного закону, в якому викладається його зміст.
Вказані чотири джерела права істотно різняться за своєю юридич-ною природою. Їх основні характеристики обумовлюють як спільність, так і своєрідність правових систем досліджуваних країн, що вимагає їх порівняльного аналізу.
Загальне право
Характерним джерелом права країн англо-американської правової сім’ї є загальне право, яке отримало свій розвиток у рішеннях суддів.
186