§ 3. Правові системи країн Співдружності Націй
до «чистих» правових систем групи англійського права англо-
американської правової сім’ї. Проте більшість правових систем інших країн Співдружності мають змішаний характер та відстоюють свою етно-правову самобутність через поєднання засад загального права з елементами релігійних та традиційних правових систем.
Відносна відокремленість та спорідненість правових систем Ка-
нади, Австралії та Нової Зеландії визначається низкою факторів,
серед яких — схожість історичного шляху їх розвитку від початку колонізації до здобуття ними статусу незалежних держав, а також при-близно однаковий рівень їх соціально-економічного та політичного розвитку.
Можна виокремити основні порівняльні характеристики правових систем Канади, Австралії та Нової Зеландії:
1. Формування правових систем Канади, Австралії та Нової
Зеландії в умовах тривалої «правової залежності» від Великої Бри-
танії. На відміну від США, які революційним шляхом здобули неза-лежність від Англії ще у XVIII ст., ці країни отримали статус незалеж-них держав значно пізніше, отже, значно більш тривалий час перебу-вали під прямим впливом англійської правової системи та її правових традицій. З часу їх колонізації і до здобуття незалежності аж у ХХ ст. на території цих трьох країн діяло англійське право. Англійський пар-ламент ухвалював для держав, що перебували у колоніальній залеж-ності від Англії, спеціальні акти конституційно-правового, адміністра-тивного та цивільного характеру, тобто законодавча влада в цих країнах на той момент фактично належала британському парламенту.
Активний розвиток національного права цих країн розпочинається з моменту надання їм статусу домініонів: відповідно Канаді — у 1867 р., Австралії — у 1900 р., Новій Зеландії — в 1907 р. У 1931 р. Вестмін-стерським статутом було визначено, що англійський парламент не може видавати закони для домініонів, інакше як за їх згодою, а закони, видані парламентами домініонів, не можуть бути скасовані з тієї під-стави, що вони суперечать англійським законам. Повну «правову не-залежність» у правовій сфері Канада здобула лише в 1982 р., а Австра-лія — в 1986 р. Нині актуалізується питання про послаблення правових зв’язків між Новою Зеландією та Великою Британією. Таким чином, розвиток національних правових систем цих країн привів до їх від-
носної відокремленості та самостійності в межах англійської право-вої форми та при збереженні її специфічних рис.
183
Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй
Відчутний вплив Сполучених Штатів Америки на розвиток досліджуваних правових систем. Вплив США на становлення Кана-
ди, Австралії та Нової Зеландії обумовлений спільним колоніальним минулим, географічною наближеністю до них, використанням спільної (англійської) мови. Правові системи США, Канади й Австралії єднає також федеральна структура, наявність писаної Конституції та інсти-туту конституційного контролю. У цілому Канада, Австралія та Нова Зеландія запозичують з американського права ті інститути, які не розроблені в їх власному або в англійському праві. Хоча американський вплив значно менший, порівняно з англійським, вказані особливості обумовлюють доцільність подальшого розгляду досліджуваних право-
вих систем у порівнянні не лише з Великою Британією, а й з США.
Формування власної юридичної науки та становлення юридич-ної професії в Канаді, Австралії та Новій Зеландії на основі англо-
американських доктрин. Утвердженню цих правових систем як само-стійних сприяло формування національної правової науки та юридичних кадрів. Перші факультети права в цих країнах відкриваються в середині ХІХ ст., проте тривалий час зберігалося ставлення до науково-викладацької діяльності як до другорядної порівняно з практичною, передусім суд-дівською, працею. З часом все більша увага починає приділятися ста-новленню національної академічної юриспруденції. Під впливом праць англійських та американських юристів виникають власні правові школи, представлені всесвітньо визнаними дослідниками.
Становлення юридичної професії в цих країнах також ґрунтується на англійському досвіді. Так, в Австралії та Новій Зеландії, подібно до Англії, існував жорсткий поділ адвокатів на баристерів та солісіторів. Традиційно баристери надавали консультації з питань права, представляли інтереси сторін у судах або виступали захисниками підсудних у кримінальних справах. Солісітори займалися підготовкою справи до слухання, укладан-ням договорів, оформленням заповітів тощо. Сьогодні такий розподіл поступово втрачає свою актуальність, проте відіграв помітну роль у струк-туризації юридичної професії цих країн та відпрацюванні процесуально-правових форм та техніки юридичної діяльності.
Формування національних конституцій за участю британ-
ського парламенту. У Новій Зеландії, як і у Великій Британії, відсутня писана кодифікована Конституція. Основні принципи державно-правового устрою визначаються низкою новозеландських Конститу-ційних указів, ухвалених у період з 1846 по 1986 рр., інших законодав-
184