§ 3. Правові системи країн Співдружності Націй
гресу, за 164 роки (1789–1953) відбулося 76 анулювань, то з 1953 по 1991 р. (38 років) вже 66 актів Конгресу було визнано неконституційними.
Більш вільна дія правила прецеденту (доктрини stare decisis).
Вищі судові інстанції штатів і Верховний суд США ніколи не були пов’язані своїми власними прецедентами. Звідси — їхня велика сво-бода у процесі пристосування права до мінливості життя залежно від конкретних обставин. Так, Верховний суд США у справі Герц проти Вудман (Hertz v. Woodman) у 1910 р. зазначив, що правило stare decisis,
хоч і спрямоване на встановлення однаковості рішень і досягнення сталості, усе ж не є твердим. Дотримуватися попередніх рішень або відхилятися від них — питання, що залишене на вільний розсуд суду.
Досить часто використовується поняття «приватне право» і «публічне право». Зокрема, в американському праві приватне право охо-плює шість інститутів: контракти, зобов’язання з правопорушень, влас-ність, сімейне право, право торговельного обігу та підприємства, бізнесу.
свою чергу публічне право об’єднує конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне право та право регулювання торговельних відносин.
Так звана сутяжницька параноя, тобто перебільшена роль судо-вих позовів в американській правовій культурі. Кожний десятий повно-літній житель США раз на рік так чи інакше буває вплутаний у судовий процес. Щороку у США витрачається приблизно 65 млрд доларів на відправлення правосуддя (включаючи витрати, понесені на адвокатів, суди та експертів), тобто приблизно 2,6 відсотка американського ВВП.
США працює 70 відсотків усіх юристів світу й один адвокат при-падає на 300 жителів. Як зазначав один з американських юристів, право — це наша національна релігія, адвокати — це наш клір, а па-лаци правосуддя — наші собори.
Особливості американської системи юридичної освіти, під-готовки юристів, структури юридичної професії і ліцензування юристів, які також визначають своєрідність американського права.
3. Правові системи країн Співдружності Націй
Крім Великої Британії та США англо-американська правова сис-тема набула поширення в таких державах, як Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ірландія та в багатьох інших країнах, які в минулому були
179
Розділ 8. Особливості правових систем США та країн Співдружності Націй
колонізовані Англією. Вони перейняли її мову, традиції, а згодом й особливості її правової системи. Повна та примусова на перших етапах розвитку цих країн рецепція англійського права та правопорядку обу-мовлює віднесення їх до правових систем, дочірніх відносно материн-ської англійської правової системи, а також їх належність до групи англійського права англо-американської правової сім’ї.
Спільність правових систем цих країн обумовлюється не лише істо-рично успадкованими правовими традиціями, а й доволі активною діяль-ністю унікальної міжнародної організації — Співдружності Націй, що об’єднує їх на підставі добровільного членства. На сьогодні Співдруж-ність — міждержавне об’єднання 53 незалежних суверенних держав, які здійснюють консультації та співробітництво в загальних інтересах їх на-родів та налагодження міжнаціонального взаєморозуміння1. Нині Спів-дружність розглядається передусім як організація, у межах якої держави, що мають спільне минуле, спільні правові засади організації суспільного життя, але істотно розрізняються за рівнем та характером політичного, соціально-економічного та культурного розвитку, мають можливість під-тримувати тісні зв’язки та вступати в рівноправну взаємодію.
До Співдружності входять Велика Британія та майже всі її колишні домініони, колонії та протекторати (Австралія, Багами, Бангладеш, Бруней, Гамбія, Замбія, Індія, Канада, Кенія, Кіпр, Малайзія, Мальдіви, Мальта, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Сейшели, Сінгапур, Фіджі, Шрі-Ланка, ЮАР, Ямайка та ін.). Єдиний виняток становить Мозамбік, який є колиш-ньою колонією Португалії, але був прийнятий до Співдружності в 1995 р. на прохання країн-сусідів, які входять до Співдружності. Крім того, не всі члени Співдружності мають безпосередні конституційні зв’язки з Великою Британією — деякі з північно-тихоокеанських держав-членів Співдруж-ності перебували під управлінням Австралії та Нової Зеландії, а Намібія у 1920–1990 рр. — під управлінням ЮАР.
Загальна кількість населення країн Співдружності становить 1,8 млрд — 30 % населення світу, а територія країн Співдружності становить майже чверть земної суші.
Початок Співдружності було покладено на Колоніальній конферен-ції (Лондон, 1887 р.), де були визначені засади нової колоніальної по-літики: найбільш розвинуті колонії (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка та Ірландія) набули статусу домініонів — автономних
1 www.thecommonwealth.org /Офіц. сайт країн Співдружності Націй.
180