§ 2. Прецедент як джерело права в сім’ї англо-американського права
мінального переслідування. Вона дозволила прийняти рішення про видачу генерала.
Пошук ratio decidendi — нелегке завдання. Навряд чи ratio коли-небудь формулюється суддями у прямій формі, а радше міститься у прихованому вигляді. Отже, основне завдання юриста , що аналізує рішення суду, полягає в тому, щоб виокремити в ньому ту частину, у якій формулюється підстава для вирішення справи. Можна сказати, що пошук ratio decidendi є основною особливістю процесу в англо-американських судах.
Найпоширенішим методом пошуку ratio decidendi є метод Вембо, згідно з яким суддя має спочатку знайти у рішенні те правоположення, яке може вважатись ratio decidendi, а потім надати йому протилежного значення. Якщо після цього остаточний висновок рішення не змінить-ся, то перед суддею — оbiter dictum, якщо зміниться — тоді це ratio decidendi. Наприклад, якщо у справі генерала А. Піночета вважати катування людей офіційною дією глави держави, тоді рішення у спра-ві повинно змінитися. Отже, протилежне до такого припущення твер-дження є ratio decidendi цього рішення.
Інша частина рішення суду розглядається як obiter dictum (з лат.— сказане між іншим) — зауваження (міркування) суду щодо питань, які безпосередньо не входять до предмета судового рішення, але вислов-лені для пояснення, ілюстрації і мають загальний характер. На відміну від ratio decidendi ці висловлювання не формулюють той чи інший принцип права і не обґрунтовують рішення суду.
Obiter dictum має додатковий, але необов’язковий характер і тому не має обов’язкової прецедентної цінності для майбутніх справ. Ця частина рішення суду в справі покликана допомогти суддям у майбут-ньому, але вони не зобов’язані дотримуватися висловлень, що містять-ся в ній. І все ж таки практика вимагає, щоб фахівці звертали увагу на оbiter dictum. Більшість юристів так і роблять, намагаючись передба-чити, як суд поводитемиться у майбутньому. Тому розсудливий юрист завжди ознайомиться з усією інформацією, яка може виявитися корис-ною, у тому числі з оbiter dictum.
До оbiter dictum, зокрема, належать:
1) висновки суду щодо відсутніх у даній справі фактів та обставин, або ж фактів та обставин, що реально існують, але не мають прямого стосунку до даної справи. Наприклад, у справі Централ Ландон Про-перті Траст Лтд проти Хай Трис Хаус Лтд (Central London Property Trust
155
Розділ 7. Джерела права англо-американської правової сім’ї
Ltd v. High Trees House Ltd) 1947 р. суддя висловив думку, що власни-
ки нерухомості не можуть звертатися до суду з позовами про стягнен-ня орендної плати за період воєнного часу, хоча в даній справі таких вимог ніхто не заявляв;
твердження суду, що хоча й засновані на доведених у справі фактах, але які не були використані ним при обґрунтуванні рішення. Наприклад, у справі Хедлі Бьорн енд Ко Лтд проти Хелер енд Партнерс
(Hedley Byrne & Co Ltd v. Heller & Partners) у 1964 р. Палата лордів висловилася про те, що банки, які надають рекомендації своїм клієнтам, зобов’язані виявляти про них турботу і що банк несе відповідальність
випадках, коли виявляє недбалість при наданні рекомендацій. У даній справі був встановлений факт недбалості банку при наданні рекомен-дацій своєму клієнтові. Проте твердження про відповідальність банку не було використано у рішенні суду, оскільки у справі існувала від-мова клієнта від позову;
думка суддів, які залишились у даній справі у меншості. Це думка суду, що хоч і ґрунтується на достовірних фактах, але не при-ймається до уваги при вирішенні справи.
Вважається, що дія судового прецеденту в часі є необмеженою. І якщо він стосується розглянутих судом питань, то залишається дже-релом права, скільки б часу не минуло з моменту його появи. Але прецедент може й припинити свою дію. Це може трапитися за допо-могою двох інститутів: перегляду (скасування) прецеденту та зміни рішення нижчого суду.
1. Інститут перегляду (скасування) прецеденту (reversing). Пре-
цедент переглядається:
а) згідно з рішенням вищого суду за іншою справою. Вищий суд у цих випадках вважає, що право з часу проголошення попереднього рішення стало іншим. Тому рішення, прийняте на підставі старого прецеденту в іншій справі, залишається чинним, а новий прецедент, створений вищим судом, буде поширюватися на всі справи, що роз-глядатимуться у майбутньому;
б) шляхом прийняття статуту, що містить норми, які за змістом відрізняються від правила, встановленого прецедентом. Значення пере-гляду прецедентів актами Парламенту підвищується в Англії почина-ючи з 1966 р., після відмови Палати лордів від принципу «твердого прецеденту».
2. Інститут зміни рішення нижчого суду (overruling). Зміна рі-
шення має місце тоді, коли вищий суд скасовує рішення нижчого суду
156
3. Закон як джерело права в сім’ї англо-американського права
порядку апеляційного перегляду тієї самої справи. У цьому випадку відхилене рішення нижчого суду втрачає силу прецеденту, а прийняте судом апеляційної інстанції рішення стає новим прецедентом за даною справою. Останній буде використовуватися також при вирішенні ана-логічних справ у майбутньому.
Крім того, для застосування прецедентів на практиці суттєве зна-
чення має інститут відмови від використання прецеденту
(distinguishing). Суд може відхилити запропонований йому для засто-сування прецедент із тих мотивів, що він не повною мірою відповідає фактичним обставинам розглянутої справи. Оцінка фактів, які уявля-ються суттєвими для судді, проводиться відповідно до методу Ґудгар-та. Так, суд може констатувати, що обставини справи, розгляд якої привів до створення прецеденту, мають істотні розбіжності з обстави-нами справи, яку він розглядає зараз (у них або фігурують деякі сут-тєві факти, відсутні у справі, що розглядається, або відсутні певні факти, вплив яких на рішення він вважає суттєвим). Тому цей прецедент не може бути застосований через його невідповідність фактичним об-ставинам даної справи.
Зазвичай суди віддають перевагу відхиленню прецеденту, а не його перегляду (скасуванню). Вважається, що перегляд (скасування) прецедентів призводить до зростання невизначеності права й у цілому не сприяє цілям правосуддя і справедливості. Відхилення ж дозволяє у разі необхідності «відродити» «сплячий» прецедент.