§ 2. Основні етапи розвитку англійської правової системи
сфери англійського права (які, однак, були невдалими). У 1965 р. для реалізації цих цілей створюється Комісія з правової реформи.
Суттєві наслідки мав для англійської правової системи вступ Ве-ликої Британії у 1972 р. до Європейських співтовариств. Як відомо, право ЄС, утворює самостійний правопорядок, обов ’язковий як для держав-членів, так і для їхніх фізичних та юридичних осіб. При цьому європейське право стає складовою частиною системи англійського права, має вищу юридичну силу порівняно зі звичайним англійським правом, підлягає безпосередньому та обов ’язковому застосуванню англійськими адміністративними і судовими органами. Природно, що це приводить до обмеження парламентського суверенітету.
Важливе значення для розвитку правової системи мало приєднан-ня Великої Британії до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. Дана Конвенція закріплює загальноєвропей-ський стандарт основних прав, дотримання якого вимагає зусиль з боку Великої Британії. Для інтеграції цих стандартів в англійське пра-во у 1998 р. був прийнятий Акт про права людини. Згідно з цим Актом англійські суди у міру можливості мають тлумачити англійські акти відповідно до інтерпретацій Європейського суду з прав людини. Акт вимагає від Уряду аналізувати всі запропоновані законопроекти на сумісність з Актом про права людини, а також дозволяє судам вищої інстанції зробити конституційну заяву про несумісність, якщо парла-ментський акт, з точки зору вищого суду, порушує Акт про права лю-дини. Прийняття цього Акта є ще одним серйозним кроком в обмежен-ні парламентського суверенітету.
Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. відбувається так звана кон-ституційна революція у Сполученому Королівстві. У ці часи видають-ся акти, що визначають повноваження національних зборів Шотландії, Північної Ірландії та Уельсу (Акт про Шотландію 1998 р., Акт про Північну Ірландію 1998 р., Акт про управління Уельсом 1998 р.). На підставі Акта про Палату Лордів 1999 р. здійснюється реформування верхньої палати англійського парламенту. У цей період відбувається також реформа в галузі правосуддя. Набирають чинності Правила цивільного процесу 1998 р., Акт про кримінальний процес 1997 р., Акт про кримінальну юстицію 2003 р., Акт про суди 2003 р. Відповідно до Акта про конституційну реформу 2005 р. судові функції Палати лордів передаються новому судовому органу — Верховному Суду Великої Британії.
135
Розділ 6. Загальна характеристика англо-американської правової сім’ї
3. Виникнення та реформування загального права
Запровадження централізованої системи правління на території всієї Англії, що було одним із важливих наслідків норманського за-воювання, неминуче торкнулося й англійської правової системи. Нор-манам вдалося запровадити загальне для всієї території завойованої країни право. Звідси і поширена назва англійської системи права — за-
гальне право (common law).
Основна частина норм загального права склалася внаслідок само-стійної нормотворчої діяльності англійських суддів. Коли королівські судді почали у другій половині XIІ ст. вирішувати спори, вони не зна-йшли формально встановлених норм, які вони могли б застосовувати. Парламенту ще не існувало; він виник лише у 1265 р. — через століт-тя після того, як суди почали регулярно діяти.
За припущенням Г. Дж. Бермана, все законодавство перших чоти-рьох англонорманських королів з 1066 до 1154 р. могло бути вміщене на одній сторінці. Це пояснюється тим, що королі взагалі не вважали регулярне видання нових законів одним із своїх обов’язків. У таких умовах судді були вимушені самостійно встановлювати норми, вихо-дячи з того, що ці правила поведінки відповідають давно існуючим звичаям суспільства. Тому розгляд розвитку англійського права є не-можливим без паралельного дослідження діяльності судів.
Природно, що для запровадження загальної для всієї країни право-вої системи необхідно було створити систему централізованих судів, підзвітних лише королю. Першим головним королівським судом, за-снованим як противага місцевим судам, була Королівська рада (Сuriа Regis). Цей орган існував як вище казначейство країни, наділене до того ж судовими функціями.
У XII–XIII ст. у системі королівських судів з’явилася низка нових судових органів:
суд казначейства (Court of Exchequer), який спочатку був одним із підрозділів Королівської ради і займався податками і зборами. Згодом цей судовий орган почав вирішувати спори фінансового характеру і податкові справи;
суд ассизів (Court of Assize), що розглядав справи у виїзних за-сіданнях. Країна була розподілена на райони, які називалися округами. Судді, переміщаючись по цих округах, проводили засідання суду в
136