§ 4. Функції порівняльного правознавства

розширення наукових знань про правові системи сучасності. Ця на-ука вивчає всі елементи правових систем світу, стабільні і тимчасові правові ситуації в іноземних державах, фактори, що впливають на прийняття та зміну іноземних правових актів, умови, що сприяють або стримують реалізацію права в країнах світу.

2. Евристична функція. Компаративістика спрямована на пізнан-ня закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем. Власне кажучи, порівняння і відбувається саме для того, щоб з’ясувати характер загальних, необхідних, стійких, повто-рюваних зв’язків між явищами, процесами, що відбуваються у право-вих системах сучасності, знайти порядок або встановити послідовність їхнього виникнення, зміни, зафіксувати тенденції розвитку. Наприклад, вчені-компаративісти відзначають тенденцію конвергенції (взаємопро-никнення) англосаксонських та романо-германських правових тради-цій, передумови якої вже історично склалися на трьох рівнях — на рівні джерел права, систем права та характеру норм права.

2. Функція наукового передбачення. Вчені-компаративісти завжди налаштовані на наукове прогнозування шляхів подальшого розвитку правових систем сучасності. Так, сьогодні вчені прогнозують, що у ХХІ ст. у світі буде створена загальна основа правотворчості як систе-ма пріоритетів та засобів правового регулювання, що детермінована

16

§ 5. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук

сучасним предметом глобалізації та проблемами постіндустріального суспільства.

4. Методологічна функція. Порівняльне правознавство розробляє теорію порівняльно-правового методу, яким потім активно користу-ються інші юридичні науки. Тому порівняльне правознавство досить часто характеризується як методологічна наука.

5. Функція допомоги практиці. Сучасна юридична практика має велику потребу в науково обґрунтованій, об’єктивній та повній інфор-мації про розвиток і функціонування іноземних правових систем, про їхні взаємозв’язки між собою, тенденції правового розвитку в регіональ-ному і світовому масштабах. Потреба у цій інформації задовольняється насамперед шляхом підготовки вченими-компаративістами довідкових матеріалів про розвиток іноземного законодавства, інформаційних огля-дів зарубіжного законодавства (наприклад, за країнознавчою ознакою, за окремими галузями, підгалузями законодавства, правовими інститу-тами). Науковці повинні критично оцінювати іноземний правовий досвід, надаючи юристам-практикам рекомендації щодо корисності або недо-цільності його запозичення у національну правову систему.

Порівняльне правознавство допомагає державам у досягненні таких важливих завдань, як гармонізація і зближення національних законо-давств, що обумовлюються сучасними інтеграційними процесами (наприклад, європейською і євроатлантичною інтеграцією, в яких бере участь Україна).

Серед функцій порівняльного правознавства можна виокремити не тільки модифіковані традиційні функції юридичної науки, а й специ-фічні. Це, зокрема, функція подолання ізоляції національної правової системи та національної обмеженості правового мислення, функція збагачення національної правової системи правовим досвідом інших народів завдяки його проникненню у правову культуру, функція гар-монізації та уніфікації національної правової системи.