§ 2. Правові системи держав Латинської Америки
контроль має децентралізований характер. Змішана американо-європейська модель характерна для конституційних судів Болівії, Гватемали, Колумбії, Перу, Суринаму, а також для суду конституційних гарантій Еквадору і Федерального Верховного суду Бразилії. І лише три держави (Чилі, Венесуела, Сальвадор) використовують європейську модель у чистому вигляді.
Формування в національних правових системах окремого право-
вого блоку, пов’язаного із захистом прав індіанців, негрів і метисів.
Посилюється тенденція заснування і розвитку державно-правових інститутів національного походження.
Рух з інтеграції, унаслідок якого формується регіональний право-вий простір, у межах якого посилюється взаємний правовий вплив країн Латинської Америки. Зокрема, 26 березня 1991 р. Бразилія, Ар-гентина, Парагвай і Уругвай підписали Асуньсьйонський договір про заснування південноамериканського загального ринку МЕРКОСУЛ. Згідно з цим договором утворено зону вільної торгівлі і Митний союз. МЕРКОСУЛ є важливим фактором еволюції національних правових систем.
Питання для самоконтролю
Охарактеризуйте особливості правових систем Скандинав-ських країн.
Назвіть джерела права Скандинавських країн.
Розкажіть про історичні особливості формування правової системи Скандинавських країн.
Географія та етапи розвитку правових систем країн Латин-ської Америки.
Спільні ознаки правових систем країн Латинської Америки і романо-германського права.
Власні ознаки правових систем країн Латинської Америки.
Місце правових систем країн Латинської Америки серед правових систем світу.
127
Розділ 6
З
агальна
характеристика англо-американської
правової сім’ї
1. Особливості англо-американської правової сім’ї
Англо-американська правова сім’я є однією з найпоширеніших та найстаріших правових сімей світу. В англо-американській правовій сім’ї слід розрізняти групу англійського права і право США.
Англійське право посідає домінуюче місце в сім’ї загального пра-ва. Як відомо, Англія була найбільшою колоніальною державою і з цієї причини англійське право поширилось у багатьох державах світу. Унаслідок цього сьогодні майже третина населення світу живе значною мірою за нормами, що були запозичені в англійському праві. Ці країни, безумовно, зберегли в низці сфер права свої власні традиції, інститути і концепції, проте англійський вплив наклав глибокий відбиток на мислення юристів цих країн. Відзначимо також, що адміністративні і судові органи, структура юридичної професії, юридичний стиль, судо-вий процес і система доказів побудовані і регулюються в цих країнах за моделлю англійського права.
Сфера застосування англійського права, в принципі, обмежується Англією й Уельсом. Англійське право не є правом усієї Великобританії, тому що в Північній Ірландії , Шотландії, на островах Ла-Маншу й острові Мен не діє англійське право.
У групу англійського права входять поряд із правом Англії та Уель-су правові системи Північної Ірландії, Ірландії, Канади (крім Квебеку), Австралії, Нової Зеландії, а також право деяких інших держав — ко-лишніх колоній Британської імперії: наприклад, Антигуа та Барбуда, Багамів, Барбадосу, Белізу, Гренади, Домініки, Науру, Сент Кітц і Невіс, Тонга, Фіджі, Ямайки (на цей час ці держави є членами Британської Співдружності).
До цієї групи тяжіють мішані правові системи Гани, Гамбії, Ні-герії, Сьєрра-Леоне, Танзанії, Бангладеш, Брунею, Індії, Пакистану,
128