§ 1. Правові системи Скандинавських країн
Роль судової практики як джерела права в правовій системі Швеції менш помітна, ніж у Данії й Норвегії. Незважаючи на відсутність у за-конодавстві цієї держави норм, що визнають судові рішення як джерело права, вони іноді таким виступають (насамперед, це рішення верховних судових органів). Шведські юристи відводять судам лише роль інтер-претаторів права і значно меншою мірою — творців прецедентів.
Зростання ролі судової практики, яке спостерігається останніми десятиліттями, безумовно , пов’язане з нездатністю законодавства гнучко й швидко реагувати на динаміку суспільного розвитку. В оста-точному підсумку до розширення дискреційних повноважень суддів приводить те, що набуває дедалі значного поширення практика вклю-чення до законів невизначених норм. У Швеції вони мають назву за-гальних застережень. Юристи оцінюють розвиток законодавчої техні-ки загальних застережень як «різновид делегування законодавчої влади судовим органам». Ця тенденція чітко простежується в еволюції системи джерел у всіх країнах романо-германської сім’ї.
Правовий звичай як джерело скандинавського права відіграє допоміжну роль. Це пов’язане з тим, що більша частина суспільних відносин регулюється законодавчим шляхом. Однак у таких сферах, як торгівля й мореплавство, звичаї все ще відіграють більшу роль, а
деяких випадках (втім, їхня кількість украй незначна) звичай навіть має пріоритет перед законом. Наприклад, у шведському законі про продаж і міну рухомих речей зазначено, що норми цього закону під-лягають застосуванню, якщо інше не передбачене сторонами договору або не випливає з торговельного порядку чи звичаю. Звичаї й порядки, які діють у певному шведському місті, порту або околиці, узагальню-ються й публікуються місцевими торговельними палатами, що значно полегшує можливість їх застосування. На території острова Гренландія (автономної частини Данії) місцевий правовий звичай частково діє у сфері цивільно-правових відносин поряд із датськими законами. В Ісландії зберегли значення правові звичаї давнього походження, зі-брані в «грагас» (збірник законів та правових звичаїв).
Правова доктрина служить допоміжним джерелом права. На сьогодні в Скандинавських країнах вона подібно до континентального права формує вихідні правові засади. Доктрина має безпосередній вплив на формування загальних принципів права та системи права в цих країнах. При винесенні судових рішень, при тлумаченні правових норм, а також обговоренні проектів нормативно-правових актів
119
Розділ 5. Правові системи, що тяжіють до романо-германського типу
доктрина дозволяє виявити дійсні наміри законодавця. Так, у Норвегії важливе значення надається роботам вчених-юристів, що трактують положення законів або судові рішення. А тому в цій правовій системі правова доктрина може виконувати в певних випадках і функцію дже-рела права. Часто думка правознавців іншої Скандинавської країни прирівнюється до думки власних учених, особливо якщо це стосуєть-ся уніфікованих законів.
Принципи права можуть виступати як джерела скандинавсько-го права при вирішенні конкретних справ, застосуванні аналогії права,
також у процесі тлумачення права. Видається, що право повинне не-сти в собі моральний зміст або ґрунтуватися на принципі справедли-вості. Так, в Ісландії суддя при винесенні рішення у справі керується власною правосвідомістю, принципом справедливості. У Швеції прин-ципи права забезпечують певну єдність у правовій регламентації ді-яльності комерційних компаній, з їх допомогою враховуються особ-ливості інтересу акціонерів.
Міжнародно-правові акти визнаються джерелом скандинав-ського права. При цьому загальновизнані принципи міжнародного права, укладені договори, пакти, до яких ці держави приєдналися, по-винні бути імплементовані в чинне законодавство. Інститут імплемен-тації міжнародно-правових норм у національні правові системи по-кликаній сприяти створенню державою необхідних правових умов для реалізації взятих на себе міжнародних зобов’язань.