§ 3. Об’єкт, предмет, метод і структура порівняльного правознавства

Порівняння як метод є способом, за допомогою якого встановлю-ється схожість або розбіжність об’єктів (явищ, речей, процесів), що досліджуються. Такий результат досягається шляхом зіставлення, роз-різнення об’єктів за будь-якою ознакою, властивістю.

Порівняння широко застосовується у правознавстві при виявленні загальних і специфічних рис таких явищ, як норми права, джерела пра-ва, правопорушення тощо. Ця процедура неминуче передує стадії фор-мування правових понять, категорій, законів. Перш ніж пізнати важливе, суттєве, необхідне, те, що становить зміст поняття, закономірності, треба попередньо виявити, що ж є загальним і сталим в об’єкті дослі-дження. Одержанню цих відомостей і сприяє порівняльний метод.

Порівняльний метод дозволяє констатувати спільність правових систем, окремих правових галузей та інститутів, норм права та вияви-ти те, чим вони розрізняються. У той же час причини повторюваності, сталості цієї спільності у процесі порівняльного дослідження найчас-тіше залишаються нерозкритими. Отже, порівняльно-правовий метод головним чином сприяє накопиченню емпіричних знань. Теоретичні ж знання здобуваються завдяки іншим науковим методам. Так, статис-тичний метод аналізує кількісний бік порівняння, далі застосовуються методи абстрагування тощо.

Для порівняльного правознавства характерним є активне викорис-тання загальних (філософських) підходів, як-от: матеріалізм й ідеалізм, діалектика і метафізика, аналітична філософія, феноменологія, герме-невтика, постмодернізм та ін. Крім того, при проведенні порівняльних досліджень використовуються інші загальнонаукові (історичний, ло-гічний, соціологічний, статистичний , системний, функціональний тощо) та спеціальні методи (зокрема, формально-юридичний метод, метод правового моделювання).

Предметом порівняльного правознавства визначається його струк-тура. З урахуванням того, що предметом порівняння можуть бути правові системи або у процесі їх історичного розвитку, або взяті на визначений історичний момент, розрізняють вертикальне та горизон-

тальне порівняльне правознавство.

Враховуючи методологію, мету і завдання, можна виокремити за-

гальну (загальнотеоретичну) та особливу (спеціальну) компаративіс-

тику. Перша досліджує історію розвитку науки порівняльного право-знавства, природу порівняльного правознавства, проблеми класифікації правових систем, історію розвитку основних правових систем сучаснос-

15

Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика

ті, порівняльну методологію, порівняльну правову культуру, механізм уніфікації та гармонізації національних правових систем тощо. Друга зосереджує увагу на галузевому рівні і, у свою чергу, поділяється на порівняльне цивільне право, порівняльне кримінальне право, порівняль-не конституційне право, порівняльний цивільний процес тощо.

Крім того, залежно від сфери права може йтися про порівняльне правознавство у сфері приватного права та порівняльне правознавство у сфері публічного права.