§ 4. Закон як джерело права в романо-германській сім’ї
життям, суспільною практикою чинні норми, так і нові правила, обу-мовлені динамікою життя, потребами розвитку суспільства;
кодификація спрямована на створення більш стійких, стабільних норм, розрахованих на тривалий період їхньої дії;
кодифікований акт зазвичай очолює систему взаємозалежних нормативних актів, що утворюють певну галузь, підгалузь або окремий інститут законодавства;
акт кодификації завжди є значним за обсягом, має складну струк-туру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства, що забезпечує більш чітку побудову системи нормативних приписів, а також зручність їх використання.
Зрозуміло, що наявність загальних принципів побудови системи законів зовсім не виключає їхніх національних особливостей. Зокрема, ці особливості можуть виникати залежно від державного режиму, форми правління, форми державного устрою, історичних обставин й інших факторів, існуючих у тій чи іншій країні. Так, федеративний устрій держави значною мірою впливає на процес побудови системи законів у Швейцарії, Німеччині, Бельгії тощо.
Конституції багатьох країн передбачають можливість прийняття
спеціальних різновидів поточних законів та встановлюють особливі вимоги до цих актів. До різновидів поточних законів можна віднести, зокрема:
а) у Франції — програмні закони, що визначають цілі економічної
політичної діяльності держави; органічні закони, що приймаються у випадках, передбачених Конституцією; фінансові закони, що визна-чають доходи та видатки держави; закони про фінансування соціаль-ного забезпечення;
б) у ФРН — рамкові закони, що містять загальні приписи Федера-ції, які конкретизуються у земельних законах; закони про порядок виконання/застосування, що приймається на виконання міжнародного договору або норм європейського права;
в) в Іспанії — органічні закони, тобто закони, що стосуються роз-витку основних прав і свобод, закони, що схвалюють статути авто-номій, закони, що встановлюють порядок загальних виборів, а також усі інші закони, передбачені Конституцією; базові закони, що визна-чають умови делегування законодавчих повноважень від парламенту до уряду.
99
Розділ 4. Джерела права романо-германської правової сім’ї
5. Загальні принципи в романо-германській правовій сім’ї
Загальні принципи — це положення (правила) об’єктивного права, які можуть втілюватися, а можуть і не втілюватися у законодавстві, але обов’язково застосовуються в судовій практиці і мають достатньо за-гальний характер.
Слід зазначити, що загальні принципи права розглядаються як самостійне (формальне) джерело в романо-германській правовій сім’ї: для застосування їх вимог немає необхідності посилатися на інше джерело права (закон, правовий звичай тощо). Саме тому загальні принципи права нерідко визначають як неписане право. Таке визнання відбувається у другій половині ХХ ст., що є одним із важливих аспек-тів еволюції сучасного романо-германського права. Велику роль в утвердженні цієї ідеї відіграла судова влада. Концепція, згідно з якою правові норми можуть бути виведені не тільки з нормативно-правових актів, а й із загальних принципів права, дає можливість судам застосо-вувати право навіть в умовах відсутності відповідних правових при-писів, знімає із судів звинувачення в перевищенні повноважень і ви-кривленні законодавства.
Загальні принципи доводять підпорядкування права велінням справедливості в тому вигляді , як остання розуміється у певну епоху й у певний момент. На думку Р. Давида, жодна законодавча система не може обійтися без таких корегувань або застережень; їхня від-сутність може привести до розбіжності між правом і справедливістю. Ці принципи традиційно пов’язуються з існуванням природного права; вони утворюють моральну основу права , його духовний фун-дамент. Без деяких принципів правопорядок, імовірно, не зміг би існувати. Ідеться, зокрема, про принципи добросовісності, заборони зловживання правом, заборони необґрунтованого збагачення, від-шкодування збитків, принцип, який встановлює, що рівний над рівним не може мати влади, принцип, згідно з яким не можна бути суддею у власній справі.
Природно, що загальним принципам права у романо-германській правовій сім’ї надається велике значення . Вони навіть можуть наді-лятися статусом первинних джерел права. Загальні принципи права — це той критичний масштаб, перед яким є відповідальними законодав-ці, особи, що застосовують право, юристи-науковці та ін.
100