§ 4. Закон як джерело права в романо-германській сім’ї
нормативні акти, що мають силу закону. У надзвичайних та термінових випадках Уряд може видати декрети-закони — тимчасові законодавчі акти, що повинні негайно передаватися Конгресу на обговорення та голосування. Відповідно до ст. 86 Конституції Конгрес повинен про-тягом 30 днів затвердити або скасувати декрет-закон.
4. Закон як джерело права в романо-германській сім’ї
Як зазначалося, закон є найважливішим джерелом серед нормативних актів. Особливостями закону в сім’ї романо-германського права є:
розуміння закону в широкому і вузькому значеннях. У широкому
(матеріальному) значенні закон у країнах романо-германського права протиставляється звичаю. У цьому випадку законом називають будь-який нормативно-правовий акт — акт, що містить правові приписи загального характеру і виходить від уповноважених на їхнє видання центральних і місцевих, законодавчих і виконавчих державних органів.
вузькому (формальному) значенні закон — це акт, що виходить від законодавчого органу країни, прийнятий відповідно до встановленої процедури і має вищу юридичну силу;
регулювання законами найважливіших суспільних відносин;
перебування законів на вищому щаблі в ієрархії джерел права;
наявність загальних принципів побудови системи законів. Так,
практично у всіх країнах романо-германського права вирізняють кон-ституційні закони (конституції), кодекси та поточні закони.
У всіх країнах романо-германського права існують писані кон-ституції, за нормами яких визнається особливий авторитет. Вони є основним планом правового оформлення життя суспільства, що ба-зується на певних продуманих принципах. Конституція розглядаєть-ся як основний закон певної держави, ядро всієї правової системи, юридична база для поточного законодавства, образно кажучи, як за-кон законів. Вона містить сукупність конституційних норм, інститу-тів та принципів, що регулюють організацію державної влади, взаємо-відносини цієї влади, суспільства та індивідів. Важливе завдання конституції — обмежити державну владу і забезпечити захист прав людини і громадянина. Конституції створюються суб’єктами уста-новчої влади і є легітимними завдяки народному суверенітету і основним
97
Розділ 4. Джерела права романо-германської правової сім’ї
правам людини. Основна юридична риса конституції як Основного закону — її верховенство, що означає пріоритетне становище кон-ституції в системі джерел права, яке забезпечується особливим по-рядком її прийняття і зміни, а також наданням їй найвищої юридичної сили.
Особливий характер конституції підтверджується зокрема тим, що видання і застосування законів у більшості країн романо-германського права незмінно супроводжується судовим контролем за їх конституційністю . На початку 90-х років ХХ ст. лише дві єв-ропейські держави, що належать до романо-германської правової сім’ї , — Люксембург та Нідерланди — не мали жодної форми судо-вого контролю за конституційністю законів. Однак у цих країнах, особливо в Нідерландах після перегляду Конституції в 1982 р., мір-кування предметної конституційності посідають чільне місце у пар-ламентських дебатах.
У XIX–XX ст. значного поширення у країнах романо-германського права набула кодифікація. Наприклад, приблизно 70 % французьких законів систематизовані в кодекси. Кодифікація дозволяє упорядкува-ти норми права шляхом переробки чинного законодавства і створення в процесі правотворчості єдиного логічно, юридично і соціально ці-лісного, внутрішньо і зовнішньо узгодженого нормативно-правового акта, зробити їх більш доступними для громадян . Практично в усіх країнах романо-германського права ми знаходимо п’ять основних ко-дексів: кримінальний, цивільний, кримінально-процесуальний, цивільно-кримінальний та комерційний (торговельний).
Розглядаючи питання про статус кодексів у романо-германському праві, слід зазначити, що юридично кодекси не мають пріоритету по-рівняно з поточними законами ( крім випадків, коли законодавець прямо не передбачив інше у тексті кодексу). Проте кодекси традиційно користуються серед юристів підвищеним авторитетом. Це пояснюєть-
ся низкою їх характерних рис:
у кодифікованому акті зазвичай формулюються норми, що регу-люють найважливіші питання суспільного життя, які визначають нормативні основи тієї чи іншої галузі (інституту) законодавства;
кодекс регулює значну і досить велику сферу відносин;
кодекс є підсумком удосконалення законодавства, зведеним ак-том, упорядкованою сукупністю взаємозалежних приписів. Він є єди-ним, внутрішньо пов’язаним документом, що містить як перевірені
98