• 3. Об’єкт, предмет, метод і структура порівняльного правознавства

Як відомо, сукупність явищ і процесів об’єктивної дійсності, що вивчаються наукою у процесі пізнання свого предмета, розуміють як

об’єкт цієї науки.

Насамперед слід зазначити, що порівняльне правознавство вивчає правову дійсність, або правову реальність, яка розглядається як за-гальний об’єкт будь-якої юридичної науки.

¹ Саидов, А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы со-временности) [Текст] / А. Х. Саидов. – М. : Юристъ, 2000. – С. 22.

13

Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика

Специфічними об’єктами порівняльного правознавства виступають правова сім’я і правові системи окремих держав. Інші юридичні науки досить рідко звертаються до дослідження цих об’єктів.

Іншими об’єктами порівняльного правознавства є елементи право-вої системи. Найчастіше порівнянню піддаються правові вчення, концепції і правові погляди, національне право і законодавство, галузі, підгалузі та інститути права і законодавства, нормативні масиви, за-кони та інші правові акти, правові норми, юридична техніка.

Обов’язкова риса будь-якої науки — наявність специфічного пред-мета дослідження. Предмет науки, у свою чергу, визначає методи до-слідження і способи їхнього застосування.

Зауважимо, що порівняльне правознавство є одним із наймолодших наукових напрямів вивчення права і тому має труднощі з приводу ви-значення свого предмета.

Слід погодитись із тим, що предметом порівняльного правознав-

ства як науки в узагальненому його вигляді охоплюється:

1. теорія порівняльно-правового методу;

2. загальні принципи та закономірності виникнення, функціону-вання і розвитку різних правових систем¹.

Методологія порівняльного правознавства є багаторівневою. По-рівняльне правознавство використовує практично весь методологічний арсенал сучасної юридичної науки. Тому методологія компаративісти-ки не може бути обмеженою використанням виключно порівняльно-правового методу. Разом із тим останній є провідним, домінуючим у науці порівняльного правознавства. Отже, можна говорити про те, що порівняльне правознавство засноване на свідомому, теоретично і ме-тодично виваженому застосуванні порівняльного методу як основного наукового методу в дослідженні.

Порівняння — невід’ємна частина людського мислення. Порівняль-ний метод активно використовується в більшості суспільних і при-родничих наук. У філософській літературі справедливо зазначається, що порівняння є одним з основних логічних прийомів пізнання зов-нішнього світу. Проте воно, безумовно, не може розглядатися ізольо-вано від інших логічних прийомів пізнання (аналізу, синтезу, індукції, дедукції тощо). Окремо один від одного ці компоненти загальної сис-теми пізнавальних засобів існують лише як уявна абстракція.

¹ Лисенко, О. М. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. М. Лисенко ;

Київ. нац. ун-т. – К., 2001. – С. 14.

14