§ 4. Зв’язок романо-германської правової сім’ї з римським правом
говельні міста. На цьому ґрунті виникає знову, як колись в античному світі, потреба в універсальному позанаціональному праві, що було б здатне об’єднати різні європейські народи, забезпечити свободу гос-подарчої ініціативи і регулювати ті тонкі відносини, що зазвичай ви-никають із приводу торгівлі та які зовсім чужі звичаям, що існують серед землеробів. Усім цим вимогам відповідає римське право. Тому вплив римського права у ХІ –ХІІ ст. не є випадковим. У ці часи почи-нається період відродження римського права та його засвоєння1.
Рецепція як на першому, так і на другому етапах відбувається у
двох формах.
Першою формою є вивчення та коментування римського права в університетах. Як зазначалося, з ХІІ ст. вивчення римського права перебуває в центрі європейської юридичної освіти. Засвоєння римсько-го права під час першої рецепції відбувається завдяки діяльності глосаторів. Римське право засвоюється в університетах тисячами сту-дентів, які поширюють його в усіх країнах Західної Європи.
Рецепція на другому етапі пов’язується з діяльністю шкіл постгло-саторів та гуманістів (XIV–XVІІ ст.). Засвоєння римського права у цей період має певні особливості порівняно з аналогічним процесом, що відбувався у ХІІ–ХІІІ ст. Наукові роботи постглосаторів користували-ся значним успіхом та повагою серед європейських юристів. Посилан-ня на наукові праці (загальну думку докторів права) під час судових дебатів вважалося дуже сильним аргументом.
Друга форма — це пряме застосування норм римського права.
Так, в Італії вже у ХІ ст. проголошується, що римське право може бути джерелом для подолання прогалин у місцевому праві; коментарі гло-саторів користуються популярністю в іспанських судах. Завдяки за-стосуванню римського права у судах Південна Франція ще у Середні віки вважається країною писаного права (pays de droit écrit). Це від-різняє її від Північної Франції — країни звичаєвого права (pays de droit coutumier).
Однак значно більшого поширення друга форма рецепції римсько-го права набуває на другому етапі (XIV–XVІІ ст.). Слід зазначити, що римське право далеко неоднаково вплинуло на правові системи романо-германської сім’ї. Найповніший вплив воно здійснило у пізньому Се-редньовіччі в Німеччині.
1 Див.: Покровский, И. А. Основные проблемы гражданского права [Текст] / И. А. Покровский. – С. 53.
79
Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї
Слід підкреслити, що римське право стало діючим у Німеччині не на підставі законодавчого акта, а на кшталт звичаєвого права — через дотримання його не народом, а юристами, які засновували на ньому свої рішення і думки. Юристи вважали римське право настільки вищим за місцеве право як за формою, так і за змістом, що воно уявлялось їм не національним, а загальним правом1. Ця думка посилювалася тим фактом, що територія Німеччини в Середні віки входила до складу Священної Римської імперії, яка вважалася продовженням колишньої Римської імперії. Унаслідок цього імператори Священної Римської імперії були схильні вважати Звід Юстиніана немов вітчизняним ко-дексом, а свої акти — його доповненнями. Ця фікція значно спрощу-вала шлях римському праву в Німеччині.
Безпосередньому застосуванню римського права на практиці спри-яли такі чинники:
трансформація судів. Починаючи з XIV ст. освічені правники (ті, хто вивчив римське право) поступово витісняють із судів неосві-чених народних суддів — шефенів (від нім. Schoeffen — засідатель), які спиралися переважно на звичаєве право, практичну кмітливість, життєвий досвід та інтуїцію. Спочатку освічені правники працюють у судах як секретарі та протоколісти, записуючи рішення шефенів. По-троху юристи починають готувати рішення шефенів, використовуючи при цьому знання римського права. Згодом освічені правники взагалі замінюють шефенів як судді.
Крім того, у цей період у Німеччині були засновані апеляційні суди, до складу яких відразу залучають освічених правників. Наприклад, у 1495 р. був створений загальноімперський суд (Reichskammergericht), половина членів якого мала бути вченими-юристами. Через деякий час висувається вимога, щоб друга половина складу суду обиралася з осіб, які знайомі з римським правом. При вирішенні справ суд повинен був користуватися насамперед загальним правом Імперії, тобто римським правом, і лише брати до уваги «добре» німецьке право — чесні, по-важні та добрі правила, установлення і звичаї;
надання університетам права «офіційних консультацій».
Німеччині склалася практика надсилання судами у сумнівних ви-падках спірної справи з усіма матеріалами до юридичних факультетів університетів. При юридичних факультетах були створені комісії з
1 Виндшейд. Учебник пандектного права : пер . с нем . [Текст] / Виндшейд. – СПб. : Изд. А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1874. – Т. 1 : Общая часть. – С. 2.
80