§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

Вивченню в університетах підлягав Звід Юстиніана (Corpus Juris Civilis¹) — звід римського права, укладений у Константинополі при римському імператорі Юстиніані у 528–534 рр. Давній рукопис, що відтворював цю збірку, був випадково знайдений у бібліотеці італій-ського міста Піза наприкінці XI ст. Цей звід передавав високорозвине-ну, диференційовану правову систему — римське цивільне право, що досить суттєво відрізнялося від народного права германських племен. Звід Юстиніана складався з чотирьох частин:

1. Кодексу, до якого входили імператорські конституції від часу імператора Адріана до Юстиніана, об’єднані у дванадцять книг;

2. Інституцій (від лат.— підручник) — офіційного елементарного курсу цивільного права. Підручник дуже нагадував структурою (чотири книги), планом (особи, речі, позови) і текстом «Інституції» Гая;

3. Дигестів (від лат.— збірник юридичних текстів), у п’ятдесяти книгах яких було зібрано близько 9100 фрагментів із 275 творів 39 римських юристів, що стосуються як приватного, так і публічного права (зокрема, питань власності, заповітів, договорів, деліктів, інших інститутів цивільного права). Вивченню саме Дигестів, що по-грецькі називалися Пандектами, в університетах надавалося першорядне зна-чення;

4. Новел, що містили конституції, видані Юстиніаном після коди-фікації. Офіційне видання Новел невідоме; існують лише приватні збірники, що містять від 122 до 168 новел.

Із часом програма вивчення права в університетах Європи розши-рилася і стала включати не тільки римське право. Головним предметом,

що додався у XII ст., було нове канонічне право церкви.

Навчання на юридичних факультетах університетів Західної Євро-пи в XII–XIII ст. було засноване на схоластичному методі, що най-повніше був розроблений Ансельмом Кентерберійським і П’єром Абеляром. Цей метод припускає як у праві, так і в богослов’ї абсолют-ний авторитет певних книг, в яких міститься єдине і повне вчення. Проте схоластичний метод визнає, що в авторитетному тексті можуть існувати прогалини і суперечності. Тому головним завданням схолас-тика є примирення протилежностей: усунення прогалин і вирішення суперечностей, що існують усередині тексту. Вирішення цього завдан-

¹ Уперше під цією назвою Звід Юстиніана був виданий у 1583 р. французьким юристом Д. Готофредом. Назва дана за аналогією із Зводом канонічного права (Corpus Juris Canonici).

73

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

ня відбувалося завдяки застосуванню дистинкцій (чіткого розмежуван-ня окремих положень), зважуванню всіх «за» і «проти» певного тлу-мачення, наміру подати матеріал як цілісну систему і побудувати догму права¹.

Отже, на думку Г. Дж. Бермана, у створенні романо-германського права найвагоміша роль належала трьом інгредієнтам:

1. відкриттю римського права завдяки знайденню Зводу Юстиніана;

2. схоластичному методу його аналізу і синтезу;

3. викладанню римського права в університетах Європи². Процес засвоєння і переробки римських правових текстів у західно-

європейських університетах проходив у три етапи, кожний із яких доповнював попередній.

На першому етапі навколо вивчення Зводу Юстиніана складаєть-ся школа глосаторів, яка прагнула встановити первісний зміст рим-ських законів. Ця школа була заснована у Болоньї Ірнерієм наприкінці ХІ — на початку ХІІ ст. Іншими її відомими представниками були Булгар, Мартин, Якоб, Ґуго, Азо, Плацентин, Аккурсій.

Своєю назвою ця школа зобов’язана обраній нею основною формою роботи з Corpus Juris Civilis — глосам (грец.— мова, незвичайне сло-во). Глоси становили примітки до правового тексту, що розміщували-ся викладачами на полях або між його рядками. Вони були засобом критичного аналізу і тлумачення різних фрагментів Зводу. Підсумком роботи представників цієї школи була узагальнююча праця Аккурсія, відома під назвою «Glossa Ordinaria» («Зібрання глосів»), створена близько 1250 р., до якої увійшло приблизно 96 тисяч глосів.

Як зазначає Е. Аннерс, ані до, ані після глосаторів юридичні тексти не були предметом настільки глибокого наукового, суто філологічного аналізу; жодне інше дослідження не було до такої міри досконалим щодо точного місцезнаходження кожного правового джерела в кожно-му конкретному юридичному тексті³.

Другий етап (XIV–XV ст.) пов’ язаний із новою тенденцією — модернізацією пандектного права. Він асоціюється з діяльністю школи постглосаторів (пізніх глосаторів, або консиліаторів, від

1. История политических и правовых учений. Средние века и возрождение / отв. ред. В.С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1986.— С. 55.

2. Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 127.

3. Аннерс, Э. История европейского права [Текст] / Э. Аннерс : пер. со швед. –

М. : Наука, 1994. – С. 161–162.

74