§ 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї
літики в сфері безпеки, Спільної політики в сфері юстиції та внутріш-ніх справ.
Європейське право, за яким визнано верховенство , пряму дію та юрисдикційний захист, суттєво впливає на національні правові систе-ми країн-членів ЄС. Так, усі правові системи країн-членів ЄС сьогод-ні засновані на єдиних засадах — загальних принципах права ЄС. Йдеться про такі принципи, як дотримання основних прав людини, юридична визначеність (юридична безпека), пропорційність, право бути заслуханим тощо.
Численні норми права ЄС (зокрема, у таких галузях, як конститу-ційне, адміністративне, митне, фінансове, трудове право) інкорпоро-вані у відповідні галузі всіх національних правових систем. Завдяки цьому всі правові системи країн-членів ЄС мають значну кількість однакових норм.
Крім того, через право ЄС відбувається запозичення інститутів певної національної правової системи правовими системами інших країн. Так, кожна галузь права ЄС побудована на основі права певної країни (наприклад, адміністративне право ЄС побудоване за францу-зькою моделлю). Завдяки інкорпорації права ЄС ця модель сприйма-ється правовими системами інших держав.
У контексті європейських інтеграційних процесів слід також від-значити діяльність такої організації міждержавної співпраці, як Рада Європи. Вона є вагомим джерелом продукування правових стандартів, що визнано у низці конвенцій, підписаних під її егідою (найвідоміша з них — Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.). Цей юридичний масив (більш ніж 150 конвенцій ) становить європейський ius communis, допомагаючи поширювати ідеї демократії, верховенства права і прав людини шляхом гармонізації національних законодавств. Конвенції Ради Європи сприяють більшій злагодженості і співпраці держав-членів.
Крім того, держави-члени запровадили практику обміну інформа-цією та думками з Радою Європи при розробці проектів конституцій, законів, регламентів та інших правових текстів, що також сприяє гар-монізації європейського права. Це особливо стосується нових членів, більшість із них подає Раді Європи проекти законів для їх оцінки перед остаточним ухваленням. Експерти Ради Європи надають допомогу для забезпечення того, аби конституційні положення, закони та інші нор-мативні акти держав відповідали стандартам Ради Європи.
71
Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї
Отже, головним наслідком впливу європейського права і права Ради Європи на правові системи романо-германської сім’ї є їх гармо-нізація та уніфікація. Крім того, з тих же причин відбувається збли-ження романо-германського права з англо-американським.
§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права
Виникнення романо-германського права тісно пов’язане з ви-
никненням наприкінці ХІ–ХІІІ ст. перших європейських університе-тів.
Університети зібрали разом дослідників права — викладачів і сту-дентів — з усієї Європи. Саме в університетах право вперше в Західній Європі починає викладатися як чітко окреслений і систематизований звід знань, як наука, в якій окремі юридичні рішення, норми вивчали-ся об’єктивно і пояснювалися з огляду на загальні принципи1.
У середньовічних університетах не викладали позитивне право, оскільки в більшості країн на той час воно перебувало в хаотичному стані, було роздрібненим, іноді варварським. Так, практично жодна сучасна європейська країна в ті часи не мала свого національного права. Крім того, жоден європейський університет не міг узяти як основу викладання позитивне (місцеве або регіональне) право, тому що в очах університету воно не виражало справедливості і, отже, не було правом.
До речі, національне право почали викладати в університетах лише в епоху Просвітництва. Наприклад, кафедра французького права була створена в Паризькому університеті (Сорбоні) в 1679 р.; читати цей предмет (французьке право ) доручають викладачам, які вважаються найменш компетентними. У більшості країн національне право почали викладати в університетах тільки в XVІІІ ст. Причому аж до XIX ст. викладання національного права мало другорядне значення.
Для того щоб піднятися над цим закостенілим місцевим правом і не залишитися місцевими школами, що не мають ані авторитету, ані престижу, ані коштів, в університетах були відроджені дослідження римського права.
1 Див.: Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 124.
72