2. Виникнення порівняльного правознавства
юридичній науці існує два варіанти відповіді на питання, з яких часів бере свій початок порівняльне правознавство.
Прихильники першого варіанта наполягають на давньому похо-
дженні порівняльного правознавства. Вихідним моментом для них є використання античними і середньовічними філософами та законодав-цями порівняння як методу дослідження. На підтвердження цього вони, як правило, наводять складені з використанням порівняльних даних давньогрецькі закони Солона, розроблені в Давньому Римі За-кони XII таблиць. Прихильники цього підходу нагадують і про те, що Арістотель, аби зробити висновки про закономірності політичної ор-ганізації, зібрав, порівняв і проаналізував конституції більш як 150 грецьких і варварських міст. У Середньовіччі юристи часто порівню-вали римське і канонічне право. Велику роль у розвитку порівняльно-го правознавства відіграли також представники епох Відродження й Просвітництва.
Цікаво, що кожна європейська країна хоче бачити засновником по-рівняльного правознавства свого співвітчизника. Так, французи ведуть порівняльне право від Ш. Монтеск’є, який у своїй праці «Про дух за-конів», як відомо, зіставляв різні правові системи. В англійській літе-ратурі існує думка, що засновником порівняльного правознавства є Ф. Бекон, який широко користувався порівнянням, розробляючи влас-ний індуктивний метод. На думку ж німецьких юристів, першим, хто висунув ідею про порівняння правових систем, був Г. В. Лейбниць1.
Усе це дало підставу Р. Давиду писати про те, що порівняння право-вих систем, що є сусідами на географічній карті, — справа настільки
давня, як і сама правова наука2.
Прихильники другого варіанта датують час народження порів-
няльного правознавства другою половиною XIX ст., іноді називаючи конкретно 1869 р. — час заснування французького Товариства порів-няльного законодавства, або навіть 1900 р., коли проводився I Між-народний конгрес порівняльного права.
Сабо, И. Теоретические проблемы сравнительного правоведения [Текст] / И. Сабо // Сравнительное правоведение : сб. статей. – М. : Прогресс, 1978. – С. 54.
Давид, Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – С. 7.
12
§ 3. Об’єкт, предмет, метод і структура порівняльного правознавства
Такі величезні розбіжності у визначенні часу виникнення порів-няльного правознавства пояснюються насамперед різним розумінням самого порівняльного правознавства. Ті, хто бачать у порівняльному правознавстві лише метод наукового пізнання, вважають, що витоки порівняльного правознавства знаходяться у далекій давнині. Ті ж, хто визнає порівняльне правознавство наукою, не помиляються в тому, що порівняльне правознавство у такому розумінні склалося значно пізні-ше, тобто у другій половині XIX ст.1
Саме у другій половині XIX ст. правовий розвиток досяг високого рівня, остаточно сформувалися національні правові системи; на цьому ґрунті не міг не посилитися інтерес до вивчення зарубіжного законо-давства. Для проведення порівняльних досліджень створюються такі наукові установи, як Товариство порівняльного законодавства у Фран-ції (засноване у 1869 р.), Англійське товариство порівняльного зако-нодавства (засноване у 1898 р.), Міжнародна асоціація порівняльного правознавства і науки народного господарства (заснована у 1899 р. у Берліні), видаються спеціальні журнали, регулярно скликаються міжнародні конгреси тощо. Порівняльне правознавство включається до програм юридичної освіти.
Вирішальний вплив на становлення порівняльного правознавства зробила сама історична дійсність, тобто інтернаціоналізація і глобалі-зація економіки, розвиток міжнародних відносин, торговельних зв’язків, унаслідок чого юридична наука вийшла за межі суто національного права і національного законодавства.