§ 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї
Усе це приводить до того, що у XVІІІ ст. критики римського права започаткували рух за заміну Зводу Юстиніана новими писаними за-конами (кодексами). Останні мають бути коротшими за Звід Юстині-ана, добре упорядкованими та легкими для сприйняття1.
Перші кодекси та закони у їх сучасному вигляді з’являються у єв-ропейських країнах у XVIII ст. Їх поява є наслідком взаємодії трьох факторів — політичних вимог реформ епохи Просвітництва, методу раціоналістичного природного права та впливу книгодрукування2.
Проте справжнє піднесення законодавства відбувається вже після буржуазних революцій, коли розпочинається третій етап розвитку романо-германської правової сім’ї. Його історичні межі — від ХІХ ст. до нинішніх часів. Природно, що цей етап іменується періодом зако-
нодавчого права.
Перемігші у XVIII–XIX ст. у країнах континентальної Європи, буржуазні революції докорінно змінили або цілком скасували феодаль-ні правові інститути. Вони внесли істотні корегування в уявлення про саме право і перетворили закон із другорядного в основне джерело
романо-германського права.
Підвищення ролі законодавства та його поступове накопичення викликають необхідність кодифікації. У ХІХ ст. у більшості країн Європейського континенту приймаються численні кодекси: спочатку цивільні, а потім — кримінальні, кримінально-процесуальні, адміні-стративні, цивільно-процесуальні, торговельні та ін. Кодификація дозволила упорядкувати чинне законодавство, позбутися нормативно-правових й інших архаїзмів. Вона сприяла подоланню існуючої дрібно-сті права, усуненню різноманіття звичаїв, зменшенню розриву між правовою теорією і практикою.
Сьогодні кодекси поряд з іншими нормативними актами регулюють практично всі найважливіші сфери громадського життя. Кодификація символізує остаточне завершення процесу формування системи романо-германського права як цілісного явища.
Крім перевороту в системі джерел права на третьому етапі відбу-ваються суттєві зміни в системі права. Так, у сфері приватного права відбулося злиття романізованого традиційного права з новітніми іде-
Див.: Оноре, Т. Про право. Короткий вступ [Текст] / Т. Оноре : пер. з англ. – К. :
Сфера, 1997. – С. 25.
Див.: Аннерс, Э. История европейского права [Текст] / Э. Аннерс : пер. с швед. –
М. : Наука, 1994. – С. 229.
69
Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї
ями доктрини природного права. Найяскравіше ці зміни проявилися в сімейному праві (наприклад, суттєво змінюється правовий статус жін-ки) та у праві власності (особливо, це стосується земельної власності). Цивільне право пристосовується до умов вільного ринку.
Бурхливий розвиток промисловості призводить до модернізації правових форм підприємницької діяльності: акціонерних та інших господарських товариств. Економічний і соціальний прогрес європей-ських країн обумовлює появу антимонопольного законодавства, актив-ний розвиток законодавства у сфері інтелектуальної власності, суттєві зміни страхового, банківського та транспортного права. Під впливом ідей соціальної держави і держави загального добробуту радикально реформуються трудове право і право соціального забезпечення. Науково-технічний прогрес зумовлює появу нових інститутів права, що регламентують, зокрема, космічну діяльність, генетичні досліджен-ня, інформаційні технології (Інтернет, електронний підпис, електронна комерція, банківські картки тощо).
Великі революційні зміни торкнулися також правових інститутів і галузей публічного права. Вони викликані насамперед зміною стосунків між громадянином і державою, визнанням і подальшим розширенням прав і свобод людини і громадянина, реформуванням системи державної влади, що відбулося після прийняття конституцій (визнання принципу поділу влади, поява конституційних судів). У ХХ ст. відбувається збли-ження національних правових систем із міжнародним правом.
другій половині ХХ ст. на розвиток романо-германського права суттєво впливають європейські інтеграційні процеси. Їх активне роз-
гортання приводить до заснування Європейських співтовариств (ЄС) — оригінальних за своєю правовою природою наднаціональних утворень, що має риси як держави, так і міжнародної організації. За Маастрихт-ським договором 1992 р. створена нова структура — Європейський Союз. Вона заснована на основі Європейських співтовариств, допов-нених сферами політики і формами співробітництва. Більшість країн романо-германського права сьогодні є членами ЄС.
зв’язку з утворенням і функціонуванням ЄС виникає автономний правопорядок — європейське право, або право ЄС. Завдяки діяльності ЄС формується acquis communautaire (з французької — надбання спів-товариства) — правова система Європейського Союзу, включаючи акти законодавства ЄС (але не обмежуючись ними), прийняті в межах Європейського Співтовариства, Спільної зовнішньої політики та по-
70