• 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї

• своєму розвитку романо-германська правова сім’я проходить досить тривалий шлях, що зазвичай поділяється на три основних етапи.

Перший етап — це період звичаєвого права (V–ХІ ст.). У цей період створюються передумови для формування єдиної системи кон-тинентального права.

Після падіння Римської імперії германські народи привнесли у галузь права свої національні звичаї, своє національне германське право. Воно складалося переважно з неписаних звичаїв, що існували

• народній пам’яті та часто були позбавлені належної ясності й визна-ченості. У той період германські народи розуміли право перш за все як набуток людей, народу, племені, продукт колективної совісті, а не як вираз свідомого розуму чи волі, встановлених зверху. У цьому зна-ченні право було схоже на мистецтво, міф, мову². Таке право виражало

1. Див.: Марченко, М. Н. Источники права [Текст] / М. Н. Марченко. – М. : Про-

спект, 2005. – С. 294–295.

2. Див.: Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 79.

64

§ 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї

мудрість племені, з допомогою якої підтримувалося його мирне життя. Право було засобом об’єднання людей у групу, воно прагнуло зберег-ти її солідарність.

Кожне плем’я (франки, бургунди, лангобарди, алемани, вестготи, остготи, фрізи, східні сакси, вандали тощо) жило за своїм особливим правом. Проте розбіжності між звичаями племен не слід перебільшу-вати. Правові ідеї, виплекані германськими народами, мали багато спільного і навіть багато в чому нагадували уявлення інших варварів, що мали племінну організацію і напівкочовий спосіб життя. Ці ідеї розвивалися у контакті з рудиментами римського права і зазнавали тиску політичних і економічних чинників, що мали достатньо одно-манітний характер по всій Західній Європі.

Германське право було досить примітивним, оскільки було при-стосовано лише до вкрай нескладних умов натурального господарства, наповнено принципами спрощеного колективізму — родинного, родо-вого, громадського.

• ті часи не проводилося особливої різниці між правовими норма-ми і процедурами, з одного боку, та релігійними, моральними, еконо-мічними, політичними і іншими нормами та практикою — з другого.

Інститути законодавства та судових рішень мали початковий ха-рактер. Королі хоча і приймали закони, але з конкретних приводів, і в основному для того, щоб від імені всього народу підтвердити або ви-правити існуючі звичаї.

• V–VIII ст. закони германських племен, що переважно складали-ся з їх звичаїв, уперше було записано латиною. Йдеться про так звані

варварські правди (leges barbarorum), або закони варварів. Найдавніша

• тих, що дійшли до нас, — Салічна правда (496 р.). Від VI ст. більшість германських племен уже мала свої варварські закони.

Система правосуддя у цей період була роз’єднаною й аморфною. У судових процесах панувало звернення до надприродного. Виконан-ня судових рішень ніяк не забезпечувалося. Не існувало професійних судів.

Західна Європа на першому етапі фактично не знала професійних юристів, юридичних шкіл, юридичних книг, підручників, юридичної науки.

Отже, право того періоду мало переважно звичаєвий, племінний,

примітивний та архаїчний характер.

Другий етап — етап формування романо-германської правової

сім’ї (XII–XVIII ст.). На думку багатьох компаративістів, саме його

65

Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

слід вважати часом, коли з наукової точки зору з’являється система романо-германського права.

Цей етап може бути умовно розподілений на два періоди: середньо-вічний (XII–XV ст.) та період Відродження і Просвітництва (XVI– XVIII ст.).

У середньовічний період Західна Європа існувала як відносно ці-лісне історико-культурне, соціально-політичне, цивілізаційне співто-вариство, як регіональна, феодальна романо-германська цивілізація.

Саме на цьому етапі суспільство знову усвідомило необхідність права, почало розуміти, що тільки право може забезпечити порядок і безпеку. Повернення цієї ідеї у XII–XIII ст. було, безсумнівно, револю-ційним кроком.

Можна умовно виділити п’ять обставин, що суттєво вплинули на формування романо-германського права у XII–XV ст.:

1. Рецепція римського права. Другий етап формування романо-германського права асоціюється зі сприйняттям римського права. У ці часи Західна Європа звертається до юридичної спадщини античності, насамперед до Зводу Юстиніана як втілення правових традицій Дав-нього Риму¹.

2. Діяльність європейських університетів. Ідея рецепції римсько-

го права, його нового осмислення і пристосування до умов, що ради-кально змінилися, вперше була усвідомлена і проведена в життя в університетах завдяки плідній праці глосаторів і постглосаторів². Саме

• університетах право замислювалось як система, що органічно роз-вивається, як звід принципів і процедур, що буде будуватись, як і со-бори, протягом поколінь і століть³.

3. Вплив канонічного права. На думку деяких вчених, канонічне право у Середньовіччі мало навіть більш глибокий вплив на право-порядок і суспільне життя європейських країн, ніж римське право⁴. Невипадково, історично першою західною середньовічною правовою системою було нове канонічне право, що з’являється у ХІІ ст. Лише пізніше під впливом канонічного права складаються правові системи

1. Детальніше про рецепцію римського права у Середні століття див. § 4 цього розділу.

2. Детальніше про роль університетів див. § 3 цього розділу.

3. Див.: Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман : пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ : Инфра-М – Норма, 1998. – С. 123.

4. Див.: Аннерс, Э. История европейского права [Текст] / Э. Аннерс : пер. со швед. –

М. : Наука, 1994. – С. 185.

66