§ 7. Правова система України серед правових систем сучасності

Місце правової системи України серед правових систем сучасності

Як відомо, правова система України в основному структурно впо-рядкована за допомогою джерел права та інших юридичних засобів, найбільш притаманних романо-германському праву.

Проте в юридичній літературі не існує єдності думок із приводу характеристики сучасних правових систем постсоціалістичних країн Східної Європи. Так, можна виокремити чотири концепції належності правової системи України до певної сім’ї: а) слов’янської; б) євразій-ської; в) романо-германської; г) східноєвропейської. Крім того, деякі дослідники обґрунтовують, що правова система України тяжіє до схід-ноєвропейської правової традиції і повертається в сім’ю романо-германського права. Розглянемо ці концепції докладніше.

Прихильники віднесення правової системи України до слов’янської правової сім’ї виходять із того, що слов’янська правова сім’я як само-стійна гілка правової цивілізації має такі особливості:

– самобутність російської державності, яка не зникає навіть після довгих і масованих запозичень іноземних управлінських і конститу-ційних форм;

– особливі умови економічного прогресу, для яких характерне пере-важання колективних форм господарювання;

– формування особливого типу соціального статусу особистості, якому притаманна перевага колективних елементів правосвідомості і негнучкість ліній диференціації особистості й держави;

– тісний зв’язок традиційної основи права й держави зі специфікою православного напряму християнства з його акцентами не на мирсько-му життєрозумінні Бога й людини (католицизм) і тим більше не на благословенні й корисливості (протестантизм), а на духовному житті людини з відповідними етичними нормами (некорисливість, благо-честя тощо);

– успадкування через Візантію законодавчих традицій римського права.

На думку деяких учених, подібні характеристики тією чи іншою мірою притаманні не лише російській, а й українській правовій куль-турі.

Інші вчені відносять правову систему України до євразійської пра-вової сім’ї. Так, на думку Ю. Оборотова, утвердження самостійності існування євразійської правової сім’ї пов’язано зі збереженням націо-

57

Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства

нальної правової культури України, що не може бути підірвано ні правовою акультурацією на фоні здійснення ідей входження до Євро-пейського Союзу і Ради Європи , ні відбудуванням законів між право-вими системами, що становлять євразійську правову сім’ю. Українське право, на думку автора, має складну «метафізику ». Його фундамен-тальна особливість полягає в тому, що сутність права дуже важко ідентифікується його формою . Характерними рисами вітчизняного права як феномену української ментальності є:

– перевага у джерелах правової свідомості не формально-догматичних і природно-практичних чинників, а морально-етичних і духовно-релігійних явищ людського буття;

– генезис правової свідомості головним чином шляхом безпосеред-нього входження в суть і сенс життя, а не через засвоєння якоїсь раціо-нальної схеми поведінки і зовнішнього наказу, авторитету;

– наявність власного, структурно неповторного набору виразних засобів права, у тому числі неформальних, прямо пов’язаних із сус-пільною свідомістю й поведінкою регуляторів, що відрізняються від класичних техніко-кодифікаційних систем зарубіжних країн.

Специфічними принципами права в євразійській цивілізації є ак-цент на обов’язках, а не на правах громадян, пріоритет інтересів дер-жави перед інтересами громадян, тенденція єднання права й ідеології, відсутність чіткої грані між публічним і приватним правом та ін.

Частина науковців вважає, що республіки колишнього СРСР, а тому й Україна, своїми правовими системами входять у сім’ю романо-германського права. Прихильники цієї точки зору виходять із того, що історично правові системи цих країн належали до романо-германської правової сім’ї. Звичайно, соціалістичні революції, які відбувалися в цих державах, трансформували їх правові системи. Проте основні від-мінності, на їх думку, соціалістичного права від романо-германського містилися в царині правової ідеології (пріоритет інтересів держави над правами людини, заборона приватного права, визнання керівної ролі Комуністичної партії та ін.). Ці відмінності зникають після відмови від соціалістичного шляху розвитку.

Крім того, у літературі можна зустріти погляди, відповідно до яких правова система України належить до східноєвропейської правової сім’ї, що сформувалася в рамках східноєвропейської правової традиції. Такий висновок ґрунтується на аналізі формування традиції права в Україні і становлення світоглядних засад національної правової сис-

58