§ 7. Правова система України серед правових систем сучасності

Корсунський договір зі Швецією 1657 р. та Гадяцький трактат 1658 р. Переяславський договір був конкретизований у «Березневих статтях» Б. Хмельницького і передбачав збереження Козацької республіки з усіма правами та привілеями козаків та їх старшини, збереження ви-борності гетьмана та ін.

Цікавим для державно-правової сфери був досвід Пилипа Орлика, при якому були складені й прийняті «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького» 1710 р. Цей документ передбачав створення парламентсько-гетьманської козацької республіки, розподіл повноважень між законодавчою, виконавчою та судовою владою.

5. Перебування українських земель протягом XIX–ХХ ст. у складі різних державних утворень (Російська імперія, Австро-Угорщина, Польща, Чехословаччина та ін.), завдяки чому українська правова система відчуває вплив різних правових традицій і різних правових систем.

6. Існування Української РСР у складі Радянського Союзу, яке дало підставу для віднесення українського права до правових систем соціалістичного типу.

7. Формування незалежної правової системи України. Умови для її створення виникли після проголошення Декларації про держав-ний суверенітет 16.07.1990 р. й Акта про незалежність України від 24.08.1991 р. 12.09.1991 р. було прийнято Закон «Про правонаступни-цтво України», відповідно до якого до ухвалення нової Конституції на території України діють Конституція Української РСР, а також закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, якщо вони не суперечать законам України, ухваленим після про-голошення незалежності України. Важливе значення для формування незалежної української правової системи мало прийняття у 1996 р. Конституції України, яка зафіксувала основні правові засади її подаль-шого економічного, політичного й соціально-культурного розвитку, накреслила основні шляхи її реформування.

Особливі риси сучасної правової системи України:

1. Генетичний зв’язок з романо-германською правовою сім’єю, що обумовлює наявність традиційних для романо-германського права рис. Тому природно, що українська правова система характеризується:

– провідною роллю нормативно-правових актів у системі джерел права;

– загальним характером норм права;

53

Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства

– кодифікацією основних галузей права;

– поділом права на публічне та приватне.

2. Статус правової системи перехідного типу обумовлений її соціалістичним минулим і проголошеним курсом на повернення у сім’ю романо-германського права. Однак слід розуміти, що таке повернення відбувається поступово, у зв’язку із чим вітчизняна правова система перебуває на шляху до романо-германської правової сім’ї. Обраний напрям дозволяє прогнозувати поступове приєднання правової систе-ми України до сім’ї романо-германського права після успішного за-вершення політико-правових реформ.

2. Євроінтеграційний вектор розвитку, який свідчить про збли-

ження національного права України з європейським правом.

У 1995 р. Україна стала членом Ради Європи. Протягом останніх 15 років Україна виконує взяті на себе зобов’язання щодо реформуван-ня правової системи і впроваждення до національної правової системи європейських стандартів. Зокрема, ратифіковані Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Європейська хартія місцевого самоврядування, Рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах; скасовано смертну кару; реформовані виборча, судова та правоохорон-на системи; прийнято десятки нових законодавчих актів, зокрема нову Конституцію України, Цивільний, Кримінальний, Цивільний процесу-альний кодекси, Закон «Про політичні партії» тощо. Велике значення для національної правової системи має діяльність Європейського суду

• прав людини.

Починаючи з 1990-х років відбувається адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Цей процес обумов-лений Угодою про партнерство і співпрацю між Україною та Євро-пейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. У серпні 2000 р. було створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У листопаді 2003 р. прийнято Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Євро-пейського Союзу», який передбачає виконання комплексу завдань з адаптації законодавства, спрямованих на реалізацію державної по-літики щодо створення сучасної правової системи України шляхом вдосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності органів державної влади.

54

• 7. Правова система України серед правових систем сучасності

3. Обмежена можливість використання прецеденту. Відповід-

но до Закону України «Про виконання рішень та застосування практи-ки Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. національні суди зобов’язані застосовувати при розгляді справ практику Європей-ського суду як джерело права, що свідчить про визнання прецедентно-го характеру його рішень.

Джерела українського права

Джерелами українського права є:

1. Нормативно-правові акти. Станом на 2010 р. система законо-давства України налічує понад 150 тис. нормативно-правових актів.

У системі нормативних актів особливе місце посідає Конституція України. Вона є Основним Законом держави і втілює принцип верхо-венства права. Зокрема, Конституція визнає:

– людину, її права та свободи найвищою цінністю, а виконання та захист прав людини і громадянина — обов’язком держави (ст. 3). Це означає, що будь-який нормативний акт може вважатися правомірним тільки за умови дотримання ним прав людини;

– найвищу юридичну силу Конституції України (ст. 8). Конституція передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;

– чинні международні договори, згода на обов’язковість яких на-дана Верховною Радою України, частиною національного законодав-ства України (ст. 9).

Наступний щабель в ієрархії нормативних актів займають закони, які мають вищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Закони розрізняються за своїм змістом, формою, юридичною силою

• порядком прийняття. Наприклад, за ступенем упорядкованості ви-окремлюються звичайні закони і кодифіковані закони, які приймають-ся у формі кодексів та основ законодавства.

Ще одним різновидом нормативних актів в Україні є підзаконні нормативно-правові акти, тобто акти, які приймаються уповноваже-ними нормотворчими суб’єктами на основі та на виконання законів

• які не повинні суперечити їм.

2. Правовий звичай, який отримує все більше визнання як джере-ло права у сучасному українському законодавстві. Слід зазначити, що правовий звичай має в Україні статус субсидіарного (додаткового) джерела права.

55

Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства

Так, Цивільний кодекс України закріплює, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм — правилом поведінки, яке не вста-новлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Особливого значення набуває звичай ді-лового обороту, який активно використовується, наприклад, при ре-гулюванні зобов’язальних відносин. У свою чергу Сімейний кодекс України встановлює, що при вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам законів та моральним засадам суспільства.

Звичаї набувають поширення також у сфері публічного права — наприклад , у конституційному, адміністративному, фінансовому праві. Так, конституційно-правові звичаї складаються в парламент-ській, виборчій практиці, у діяльності органів місцевого самовряду-вання.

3. Судовий прецедент. Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» прак-тика Європейського суду, тобто його прецедентне право, офіційно визнана джерелом права України (ст. 17 Закону). Окрім того, останнім часом у зв’язку з виробленням Конституційним Судом України та вищими судами загальної юрисдикції своїх правових позицій набуває все більшої актуальності для України концепція прецеденту тлума-чення.

3. Правова доктрина. Думка вчених-юристів, а також провідних наукових та навчальних юридичних закладів України нерідко викорис-товується при розв’язанні складних правових конфліктів. Крім того, суб’єктом формування правової доктрини може виступати Конститу-ційний Суд України. Істотний вплив на юридичну практику правової доктрини відбувається через науково-практичні коментарі до актів за-конодавства України.

3. Загальні принципи права. Певний крок до визнання загальних принципів права самостійним джерелом права зроблений Конститу-ційним Судом України. Наприклад, Конституційний Суд доклав зусиль щодо офіційного визнання фактів сприйняття українською правовою системою таких загальних принципів права, як принцип справедли-вості, правової визначеності та пропорційності, використавши їх як самостійні правові підстави при ухваленні кількох своїх рішень.

56