§ 6. Європейське право
Вплив права ЄС на національні правові системи. В останні роки значно посилюється вплив європейського права на розвиток на-ціональних правових систем. Природно, що ступінь цього впливу і характер співвідношення національного права з правом ЄС залежить від статусу держав: вони можуть бути членами ЄС, державами — кан-дидатами на вступ до ЄС (Ісландія, Македонія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія), потенційними кандидатами на вступ (Албанія, Боснія і Герцеговина, Сербія) або мати інший статус.
Правові системи більшості держав — членів ЄС відносяться або тяжіють до романо-германської правової сім’ї. У всіх державах — чле-нах ЄС визнаються принципи верховенства і прямої дії права ЄС. Правозастосовчі органи держав-членів сприймають європейське право як чинне і обов’язкове до виконання , його норми безпосередньо наді-ляють фізичних та юридичних осіб конкретними правами, а на дер-жавні органи (насамперед судові) покладають відповідні зобов’язання щодо їх захисту. У разі колізій між нормами національного права держав-членів і нормами права ЄС пріоритет мають останні. Пріоритет закріплюється переважно за положеннями установчого договору, а норми національного законодавства, які йому суперечать , не стають «нікчемними», а просто не підлягають застосуванню. Суд ЄС і націо-нальні суди зобов’язані застосовувати інкорпоровані в національні правові системи країн держав — членів ЄС норми європейського пра-ва і забезпечувати ефективний захист прав, що виникають на їх осно-ві. У той же час право ЄС не може порушувати основні принципи конституційного ладу держав — членів ЄС. Це свого роду гарантія від остаточного поглинання національних правових порядків наднаціо-нальною правовою системою.
Також здійснюється гармонізація з правом Євросоюзу національ-ного права держав, що уклали з ЄС угоди про асоціацію (асоційовані країни). Таку гармонізацію слід розглядати як етап у процесі поступо-вої уніфікації правових норм ЄС та держав — кандидатів на вступ. Завдяки гармонізації національне право таких держав поповнюється нормами права ЄС, що створює правові засади для залучення їх до європейської інтеграції. Основними способами зближення національ-ного права асоційованих країн з правом ЄС є прийняття національних правових актів, які тією чи іншою мірою враховують положення пра-ва ЄС; приєднання країни до міжнародних угод, які зобов’язують ЄС та його держав-членів; інкорпорація в національне законодавство пра-
47
Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства
вових актів ЄС (директив); взаємне визнання сторонами стандартів,
діючих у кожній із них; паралельне ухвалення асоційованими країнами нормативних актів, що є ідентичними або схожими за своїм змістом з актами ЄС1.
Правові засади гармонізації національного права інших держав (неасоційованих країн) із правом ЄС передбачені окремими між-народними угодами, укладеними такими державами з ЄС. Гармоні-зація сприяє поширенню права ЄС на правопорядки країн, з якими укладено угоди про торгівлю та економічне співробітництво або партнерство. Положення щодо забезпечення приблизної адекват-ності національних законів і норм права ЄС належать до так звано-го «м’якого права», оскільки конкретні способи і строки проведен-ня гармонізації не встановлюються. Отже, гармонізація має загалом однобічний характер і фактично повністю залежить від зусиль не-асоційованих країн.
Важливою умовою поглиблення співпраці України з ЄС є гар-монізація її законодавства з правом ЄС. Вона здійснюється на осно-ві Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС 1994 р. (далі — УПС) та інших документів. Конкретні заходи та етапи адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу передбачені Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 2004 р . Положення УПС щодо гармонізації мають рамковий характер, а їх реалізація вимагає ухвалення правових актів , ство-рення необхідних інституційних механізмів та проведення відпо-відних дій як на міжнародному рівні у відносинах сторін, так і в правопорядку України та ЄС. Найбільш поширеними способами гармонізації є приєднання України до міжнародно-правових доку-ментів, які закріплюють міжнародні стандарти у певній галузі, та ухвалення національних правових актів, положення яких відповіда-ють нормам права ЄС. УПС визначає, що гармонізація шляхом приєднання до міжнародних зобов’язань здійснюється в сфері за-хисту прав на інтелектуальну власність, в сфері енергетики, охоро-ни довкілля та боротьби з відмиванням грошей. Пріоритетними
1 Муравйов, В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції. [Текст] / В. Муравйов // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом : зб. наук.-практ. матеріалів.
Вип. 4. – К., 2005. – С. 25.
48