• 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

Із початку ХХ ст. у юридичній науці точаться суперечки про при-

роду порівняльного правознавства. Існують два основні підходи до визначення поняття «порівняльне правознавство». Одні фахівці трак-

тують його виключно як метод наукового аналізу, що використовуєть-

ся в тому чи іншому обсязі різними юридичними науками. Ця позиція, яку обґрунтував Гаттерідж, була панівною після Першої світової війни. Прихильники другого напряму визначають його як самостійну юри-дичну науку. Причому останнім часом спостерігається певна тенденція до збільшення кількості прихильників визнання порівняльного право-знавства наукою.

Щодо нас, то ми підтримуємо думку тих науковців, які вважають, що це питання не можна вирішувати за способом альтернативи — або метод, або наука¹. З одного боку, порівняння — це науковий метод до-слідження, який активно застосовується практично в усіх галузях юридичної науки. Порівняльне правознавство в цьому випадку виконує функцію методу порівняння різних правових систем, що може бути використаний для удосконалення законодавства, уніфікації міжнарод-ного та національного права, вивчення теорії та історії права тощо. З другого боку, широке застосування цього методу привело до форму-вання системи наукових знань про правові системи сучасності, до появи складного саморегулюючого механізму, орієнтованого на одер-жання нових, надійно обґрунтованих знань про закономірності виник-нення, функціонування та розвитку правових систем. Це дає підстави вважати порівняльне правознавство юридичною наукою. Проте, неза-лежно від поглядів на порівняльне правознавство, воно є важливим

¹ Сравнительное правоведение [Текст] : сб. статей. – М. : Прогресс, 1978. –

С. 12.

10

§ 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

для сучасної юридичної освіти. Тому порівняльне правознавство є на-вчальною дисципліною, що викладається у вищих юридичних навчаль-них закладах.

Отже, порівняльне правознавство є досить складним утворенням, яке має багатоманітний характер, а термін «порівняльне правознавство» має потрійне значення¹:

1. порівняльне правознавство як метод, що є науковим засобом вивчення правових явищ, завдяки застосуванню якого стає можливим виявити загальне, особливе й одиничне у правових системах;

2. порівняльне правознавство як наука, що є сукупністю наукових знань про правові системи;

3. порівняльне правознавство як навчальна дисципліна, що є пред-метом, який викладається у вищих навчальних закладах і орієнтований на отримання знань про правові системи.

Крім питання про статус порівняльного правознавства, слід зосе-редити увагу на проблемі термінології. Поряд із терміном «порівняль-не правознавство» у вітчизняній та іноземній юридичній літературі активно вживаються терміни «компаративізм», «порівняльна юриспру-денція», «порівняльне право».

Термін «компаративізм» походить від латинського сomparativus («порівняльний») і достатньо часто використовується вітчизняною наукою для позначення порівняння правової матерії. Якихось суттєвих причин заперечувати проти його застосування не існує. Правознавців, які займаються порівняльним правознавством, називають компарати-вістами.

Термін «порівняльна юриспруденція» — це синонім терміна «по-рівняльне правознавство» (одне із значень юриспруденції — право-знавство).

Щодо співвідношення між поняттями «порівняльне право» і «по-рівняльне правознавство», то обидва ці терміни широко використо-вуються вченими для позначення одного правового явища і мають право на існування. Відмінність полягає лише у тому, що перший із них набув більшого поширення в західній юридичній науці, тоді як другий є більш популярним у соціалістичній та постсоціалістичній науці.

¹ Саидов, А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы со-временности) [Текст] / А. Х. Саидов. – М. : Юристъ, 2000. – С. 20.

11

Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика