§ 6. Європейське право
Право ЄС є результатом міжнародної співпраці і наднаціональної правотворчості. Воно є автономною як щодо міжнародного публіч-ного права, так і внутрішньодержавного права інтеграційною правовою системою, для якої характерні власні структура і джерела права, форми правотворчості і правозастосування, специфічні механізми забезпечен-ня примусового виконання її юридичних норм. З точки зору порівняль-ного правознавства правова система Євросоюзу є різновидом регіо-
нальної міждержавної правової системи.
Система європейського права складається із сукупності узгодже-них між собою принципів і норм права, що об’єднанані у відносно самостійні структурні утворення — інститути і галузі права. Її можна структурувати за трьома основними критеріями.
Предметний критерій. За предметом і методом правового регу-лювання норми європейського права об’єднуються в інститути, під-галузі і галузі права. Так, у системі європейського права виокремлю-ють: а) галузі публічного права (конституційне, адміністративне право, галузі процесуального права та ін.); б) галузі приватного права (ци-
вільне, трудове та ін.); в) комплексні галузі та міжгалузеві інститути
(аграрне, екологічне, підприємницьке, банківське право, право соці-ального забезпечення та ін.).
Функціональний критерій. За функціональним призначенням розрізняють: а) інституційне право, що регулює порядок формування
функціонування органів Союзу, визначає їх статус і компетенцію; б) матеріальне право (регулює відносини, пов’язані з реалізацією цілей Співтовариств і Союзу).
Структурний. До прийняття Лісабонського договору 2007 р., що набув чинності 1 грудня 2009 р., система європейського права відпо-відно до структури самого ЄС включала такі блоки норм:
а) право Європейських співтовариств — норми, прийняті у ме-жах Європейського співтовариства, Європейського співтовариства з атомної енергії, Європейського співтовариства з вугілля і сталі (пра-
во I опори);
б) норми права, які закріплюють основи спільної закордонної і без-пекової політики ЄС (право II опори);
в) норми права, які регулюють співпрацю національних поліцей-ських і судових органів з кримінальних питань (право III опори).
Лісабонським договором 2007 р. структура трьох опор була лік-відована, і «новий» Євросоюз набув єдиної (у т.ч. міжнародної)
43
Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства
правосуб’єктності і компетенції, а право ЄС — єдиного, цілісного характеру.
Принципи європейського права — відправні засади цієї правової системи, які визначають зміст правотворчої, правозастосовної і право-охоронної діяльності ЄС у цілому і його держав-членів.
Залежно від сфери дії принципи права ЄС поділяють на загальні і спеціальні.
Загальні принципи права є досягненням сучасної європейської цивілізації, виражають сутність європейського права, поширюються на всю правову систему і підтверджуються установчими договорами ЄС і рішеннями Суду ЄС. Статус загальних принципів права мають принцип пропорційності, принцип рівності, принцип правової певнос-ті, деякі процесуальні принципи.
Спеціальні принципи права підкреслюють особливості правового регулювання в окремих сферах суспільного життя і поширюються у межах певних галузей та інститутів права. Наприклад, спеціальними є принцип відповідальності забруднювача в екологічному праві, прин-цип рівної оплати праці чоловіків і жінок — у трудовому праві.
Особливу категорію становлять принципи права ЄС, які визначають співвідношення правової системи ЄС з правовими системами держав-членів. До них відносять принцип верховенства права ЄС1 і принцип прямої дії права ЄС.
Принцип верховенства права ЄС означає, що його норми мають більшу юридичну силу порівняно з нормами правових систем держав-членів . Юрисдикційні органи держав-членів: а) у разі супе-речностей між нормами права ЄС і національного права приймають рішення, користуючись джерелами права ЄС ; б) тлумачать норми внутрішньодержавного права відповідно до норм права ЄС; в) у разі колізій між чинним законодавством ЄС та його установчими договорами зупиняють судовий процес і направляють запит до Су-ду ЄС. Якщо Суд ЄС визнає законодавчий акт ЄС недійсним, на-ціональні суди вирішують справу на підставі норм установчих до-говорів.
Принцип прямої дії права ЄС передбачає, що чітко та безумовно сформульована норма права ЄС безпосередньо наділяє фізичних та юридичних осіб конкретними суб’єктивними правами, а державні
1 У Лісабонському договорі 2007 р. цей на принцип згадується як принцип обов’язкової юридичної сили права ЄС.
44