§ 5. Мішані правові системи

залежних належать правові системи Квебеку, штату Луїзіана, Пуерто-Рико та Шотландії як такі, що діють у межах не всієї держави, а її окремої адміністративної одиниці. Водночас ці адміністративні утво-рення мають значну місцеву автономію, зокрема щодо правового ре-гулювання. Їхні правові системи є сплавом традицій та інструментів романо-германської й англо-американської правових сімей.

При цьому вплив навіть однієї правової сім’ї на ту чи іншу мішану систему не є однорідним. Так, наприклад, формування правових систем Квебеку, Південноафриканської Республіки, Ізраїлю відбулося під впливом виключно англійського загального права, отже, практики англійських судів та доктрини англійських правознавців. Водночас на цивільне право Луїзіани, Пуерто-Рико та Філіппін вплинуло американ-ське право з його особливостями, зокрема високим рівнем адаптова-ності до соціальних змін.

Як різновид мішаних правових систем окремі правознавці розгля-дають так званий гібридний тип правової системи як сукупність на-ціональних правових систем, які мають спільні риси, що виявляються в єдності їх закономірностей і тенденцій розвитку на основі сприйнят-тя елементів правових систем виключно романо-германського і англо-американського типів. У такому типі правової системи домінуючим джерелом права є нормативно-правовий акт, якому відведена основна роль у регулюванні суспільних відносин. Водночас судова практика тут також посідає істотне місце в системі джерел права. Отже, при ви-діленні гібридного типу правової системи правознавці мають на увазі групи систем, в яких існують елементи двох сімей — романо-германської та англо-американської. Наприклад, до цього типу нерідко відносять північноєвропейську (скандинавську) і латиноамериканську групи правових систем.

Слід зазначити, що формування групи мішаних правових систем не можна вважати завершеним. Серед факторів, що обумовлюють перспек-тиви розширення цієї групи, треба враховувати зміни на політичній карті світу (зокрема, частковий розпад сім’ї соціалістичного права), конвергенцію (зближення) романо-германської та англо-американської правових сімей, а саме визнання в межах першої окремим джерелом права судової правотворчості, поширення в цивілізованому світі полі-тики мультикультуралізму, що спрямована на розвиток та збереження в окремих державах й у світі в цілому культурних відмінностей, визнання за етнічними групами колективних політичних прав.

41

Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства

§ 6. Європейське право

Складовими європейського правового простору є юридичні нор-ми, принципи та стандарти, вироблені в рамках регіональних між-народних міждержавних організацій, насамперед, Європейського Союзу (з 1951 р.), Ради Європи (з 1949 р.), Організації з питань без-пеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) (з 1975 р.), а також механізм узгодження на їхній основі національних правових систем держав Європи, який охоплює не тільки правові норми, а й правову культуру та правову свідомість. На думку багатьох дослідників, головним ін-струментом європейської правової інтеграції виступає європейське право.

• широкому розумінні європейське право включає всі норми права, які діють і застосовуються в межах основних європейських міжнародних міждержавних організацій — Ради Європи (разом із прий-нятою в її рамках Конвенцією про захист прав людини та основопо-ложних свобод), Європейського Союзу, ОБСЄ.

• вузькому розумінні європейським правом називають особливу правову систему, що складається в ході інтеграційних процесів у рам-

ках Європейського Союзу (ЄС).

Розбудова ЄС почалася у 50-ті рр. XX ст. Її пов’язують з виникнен-ням інтеграційних міждержавних об’єднань — Європейських співто-вариств: Європейського співтовариства з вугілля і сталі, Європейсько-го співтовариства з атомної енергії та Європейського економічного співтовариства. Формально міжнародна організація під назвою Євро-пейський Союз функціонує з 1 листопада 1993 р., коли набув чиннос-ті Договір про Європейський Союз, укладений у Маастрихті в 1992 р. На сьогодні до складу ЄС входять 27 держав, які передали частину своїх суверенних прав Союзу для ефективного виконання поставлених перед ним завдань. У рамках ЄС діють такі інституції, як Європей-ський парламент, Європейська рада, Рада Союзу, Європейська Комісія, Суд ЄС, Європейський центральний банк, Рахункова палата.

Згідно з Договром про ЄС, Союз засновано на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, зокрема осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків.

42