§ 5. Мішані правові системи
За рівнем однорідності (можливістю віднесення до певної правової сім’ї) сучасні правові системи поділяються на однорідні («чисті») та мішані. Мішані правові системи — це група систем, що сформували-ся (в деяких випадках — продовжують формуватися) під впливом кількох правових сімей разом, спираються на їхні юридичні традиції та інструменти. Значна кількість, географія поширення і розмаїтість мішаних систем визначає важливість їх виокремлення й спеціального вивчення. Адже разом вони регламентують життя більш як 150 міль-йонів людей і охоплюють територію розміром із субконтинент3. Відо-мий компаративіст професор В. Палмер (США) навіть обґрунтував ідею об’єднання цих систем в окрему правову сім’ю4, що було підтри-мано багатьма правознавцями.
Марченко, М. Н. Источники права [Текст] / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2005. – С. 260–262.
Кнапп, В. Крупные системы права в современном мире [Текст] / В. Кнапп // Сравнительное правоведение : сб. статей. – М. : Прогресс, 1978. – С. 212.
Маркова-Мурашова, С. А. Современные правовые системы: тенденции интегра-ции и дифференциации [Текст] : монография / Светлана Александровна Маркова-Мурашова. – Краснодар : Кубан. гос. ун-т, 2005. – С. 196.
Palmer, V. Mixed Jurisdictions Worldwide: The Third Legal Family [Text] / Vernov Valentine Palmer. – Cambridge : Cambridge University Press, 2007. – 516 p.
38
§ 5. Мішані правові системи
Головним чинником такого «змішування» правових систем у межах однієї держави чи навіть окремої адміністративної одиниці у складі держави є правова акультурація — процес глобальної трансформації, яку зазнає одна правова система від контакту з іншою правовою сис-темою з використанням різних за природою та силою впливу засобів примусу.
Ця трансформація здійснювалася різними шляхами. Так, британці, що були озброєні традиціями загального права, намагалися привнести у правовий побут своїх колоній нову судову практику, пристосувати місцеве звичаєве право до завдань ефективного адміністративного управління. Французи у своїх колоніях пішли радикальнішим шляхом часткової або повної відмови від сталих місцевих традицій і норм. Ісламізація народів, що були підкорені Халіфатом, а пізніше Осман-ською імперією, забезпечила засвоєння ними законів шаріату1.
За походженням мішані правові системи поділяються на такі, фор-мування яких є результатом зовнішнього втручання (переміщення права шляхом примусу), і такі, що були обрані вільно — з метою збли-ження з іншими правовими сім’ями, підвищення ефективності право-
вого регулювання (переміщення права шляхом рецепції)2. Переважна більшість мішаних систем належать до першого типу, сформувалися внаслідок колонізації, анексій, уступок територій. До другого типу слід віднести передовсім правові системи Шотландії та Ізраїлю — відпо-відно найстарішу (початок XVIII ст., а за твердженням сучасних до-слідників — набагато раніше) та наймолодшу (друга половина ХХ ст.) із мішаних систем.
Після процесу деколонізації нові держави Азії, Африки, Океанії, сформувавши нові правові системи, у значній частині зберегли право-ві системи колонізаторів, що діяли на момент набуття незалежності. При цьому часто-густо незалежні суди цих держав формують право, інтерпретуючи новітнє законодавство минулих колонізаторів, але з урахуванням місцевих звичаїв.
Унаслідок цих та багатьох інших політичних, ідеологічних та куль-турних процесів сформувалися мішані правові системи, що являють собою продукт складних альянсів романо-германського (французького,
Ковлер, А. И. Антропология права [Текст] / Анатолий Иванович Ковлер. – М. :
НОРМА, 2002. – С. 246–247.
Див.: Рулан, Н. Историческое введение в право [Текст] : учеб. пособие / Норбер Рулан ; пер. с фр. А. Б. Воронов, Г. В. Гаровников, Е. В. Головина и др. – М. : NOTA BENE, 2005. – С. 370.
39
Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства
бельгійського, римо-голландського, іспанського тощо) та/або англо-американського права з релігійним та/або місцевим звичаєвим правом. До них, зокрема, належать такі правові альянси:
романо-германського (французького, бельгійського, іспанського) та релігійного (зазвичай мусульманського, у деяких країнах — інду-ського) права: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Ірак, Іран, Ємен, Коморські острови, Кувейт, Ліван, Мавританія, Марокко, ОАЕ, Сирія, Сомалі, Таїланд, Туніс;
романо-германського та місцевого звичаєвого права (яке зазвичай поширене за межами великих міст, серед сільського населення): Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Мадагаскар, Гвінея, Екваторіальна Гві-нея, Конго, Малі, Нігер, Руанда, Сенегал, Того;
англо-американського (передовсім англійського загального) та релігійного права: Бангладеш, Бруней, Індія, Малайзія, Мальдівська Республіка, М’янма, Непал;
англо-американського (передовсім англійського загального) та місцевого звичаєвого права: Гана, Замбія, Ліберія, Малаві, Папуа-Нова Гвінея, Сьєрра-Леоне;
романо-германського, релігійного та місцевого звичаєвого права: Джибуті, Індонезія, Кот-д’Івуар, Чад;
англо-американського, релігійного та місцевого звичаєвого пра-ва: Гамбія, Кенія, Нігерія, Пакистан, Танзанія;
романо-германського, англо-американського та релігійного пра-ва: Ізраїль, Шрі-Ланка;
романо-германського, англо-американського та місцевого звича-євого права: Ботсвана, Зімбабве, Лесото, Намібія, Свазіленд, Південно-африканська Республіка;
романо-германського та англо-американського права: Квебек (Канада), Луїзіана (США), Маврикій, Мальта, Пуерто-Рико (США), Сейшельські острови, Сент-Люсія, Філіппіни, Шотландія (Велика Британія);
релігійного (мусульманського) та місцевого звичаєвого права:
Судан.
Деякі дослідники до мішаної відносять також правову систему Китаю — як таку, що являє собою сплав соціалістичного, романо-германського та традиційного права.
За поширенням у межах держави мішані правові системи поділя-ються на незалежні та формально залежні. Більшість систем є неза-
лежними, оскільки кожна з них охоплює цілу державу. До формально
40