§ 4. Класифікація та типологія правових систем

Методологією відбору елементів правової системи як критеріїв по-ділу може бути оцінка їх впливу на розвиток всієї системи, дослідження їх взаємозв’язків у аспекті «причина — наслідок». На наш погляд, саме ідеологічна складова — правова свідомість та правова культура суспіль-ства мають стати основними критеріями типізації правових систем на правові сім’ї. Форма всіх інших явищ правової системи — правових норм та їх системи, джерел права, особливостей правозастосування тощо є наслідком певної правосвідомості суспільства.

Водночас застосування такого складного та багатогранного явища, як критерію поділу, може викликати певні складнощі під час дослі-дження. Тому в деяких випадках, можливим є виокремлення інших додаткових критеріїв, які, з одного боку, повинні найяскравіше від-бивати специфіку правосвідомості певного суспільства, а з другого — бути простими, інструментальними та зручними для порівняння. Од-ним із найбільш зручних у такому плані критеріїв є джерела права. Так, М. М. Марченко підкреслює, що саме в джерелах права значною мірою відбивається специфіка праворозуміння в різних правових системах¹.

Отже, поряд із загальновизнаними сім’ями романо-германського та англо-американського права необхідно виокремити дві самостійні сім’ї (типи) релігійного та традиційного права. Головними критеріями виокремлення кожного типу є досить суттєві відмінності у праворозу-мінні, але водночас досить чітко простежується різниця і за похідним критерієм — за джерелами права.

Слід зазначити, що будь-який логічний поділ правових систем має відносний характер. По-перше, у деяких правових системах можна знайти інститути права, галузі й навіть правові системи, що за своєю природою і характером належать до інших правових сімей. Так, у правовій системі штату Луїзіана (США) як колишньої колонії Франції історично склалися і значною мірою зберігаються основні ознаки романо-германського права. У той же час правова система США, у межах якої існує правова система Луїзіани, належить до сім’ї англо-американського права.

По-друге, відносний характер класифікації виявляється у взаємно-му переплетінні норм, інститутів, правових традицій різних правових сімей. Це обумовлено тим, що правові сім’ї можуть належати до од-нієї цивілізації. Так, сім’ї англо-американського та романо-германського

¹ Марченко, М. Н. Источники права [Текст] / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2005. – С. 13.

37

Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства

права сформувалися під впливом західної правової традиції і мають багато спільного.

По-третє, при класифікації слід враховувати об’єктивний процес конвергенції, або зближення двох основних правових сімей — англо-американської і романо-германської, який зменшує різницю між цими правовими системами¹.

По-четверте, класифікацію можна проводити як на рівні правових систем, так і на рівні провідних галузей права. Необхідно брати до уваги те, що одну правову систему можна зарахувати до різних правових сімей залежно від того, яка галузь (або галузі) права береться як критерій. На-приклад, правові системи латиноамериканських країн при класифікації, заснованої на приватному праві, виявляться — з деякими відхиленнями — такими, що належать до романо-германської правової сім’ї, тоді як при класифікації, заснованої на конституційному праві, більшість цих країн потрапить до групи американського права сім’ї загального права².