§ 2. Правові системи країн Далекого Сходу
рисою цього етапу стала повна відмова від існуючої раніше правової системи попереднього китайського законодавства. ЦК КПК в лютому 1949 р. прийняв рішення про скасування «Повної книги шести законів», що включала Конституцію і всі кодекси1. Наступною ознакою правової системи Китаю стало посилення законодавчої діяльності держави на основі рецепції соціалістичного права, що існувало в СРСР. У 1950– 1951 рр. було видано низку великих нормативних актів: закони про шлюб, земельну реформу, тимчасові правила з регулювання трудових відносин, постанови, відомчі інструкції й положення щодо регулюван-ня господарських відносин у промисловості й торгівлі, положення, накази й директиви з кримінального й виправно-трудового права тощо. У 1954 р. було прийнято Конституцію, побудовану за зразком Консти-туції СРСР 1936 р. З’явилася значна кількість нормативних актів, які приводили правову систему країни у відповідність до конституційних положень. З 1957 р. починають відкрито проявлятися нігілістичні тен-денції щодо права й законності, у тому числі й до правових основ держави. Вимоги законності в діяльності державних установ стали розглядатися як прояви «буржуазного правового світогляду», спроба «зв’язати диктатуру по руках і ногах». Так, зокрема , замість законів працівникам суду пропонувалося використовувати як критерії для розв’язання справ настанови, що містилися у виступах Мао Цзедуна. Поступово кількість публікацій нормативних актів скоротилася, згодом їх перестали публікувати взагалі.
Напередодні «культурної революції» все активнішою ставала про-паганда правового нігілізму. У 1965 р. провідний юридичний журнал КНР «Чжєн-фа яньцзю» виступив із такими рекомендаціями: «Ми має-мо спиратися на революційну точку зору класової боротьби, а не стави-тися до різних положень законів метафізично». «Культурна революція» 1966–1976 рр. стала вакханалією свавілля й беззаконня, санкціонованих владою. «Революційні учні» (хунвейбіни) заздалегідь звільнялися від відповідальності за скоєні «під час руху» злочини. Слід вважати, що період «культурної революції» випадає з історії права Китаю.
У 1978 р. була прийнята Конституція КНР, яка стала основою від-новлення правової системи КНР після «культурної революції». Перші після п’ятнадцятирічної перерви нормативні акти були опубліковані на початку 1979 р. — Положення про арешти й затримання та Закон
1 Инако, Ц. Право и политика современного Китая [Текст] / Ц. Инако : пер. с
япон. – М. : Прогресс, 1978. – С. 23.
247
Розділ 10. Традиційні правові системи
КНР про лісове господарство (Лісовий кодекс КНР). У тому ж 1979 р. були прийняті Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси, закони про організацію місцевих органів влади й управління, народних судів і народних прокуратур, Закон про спільні підприємства з китай-ським та іноземним капіталом. Надалі господарське законодавство стало домінуючою галуззю права КНР за кількістю нормативних актів (70 % чинних актів). У першу чергу приймалися акти, спрямовані на створення ефективного державного механізму й посилення боротьби зі злочинністю. У 1986 р. були введені в дію Загальні положення ци-вільного права, що включали загальні інститути й норми цивільного права (щось на зразок Загальної частини Цивільного кодексу). Для регулювання окремих цивільно-правових інститутів ухвалювалися окремі закони, зокрема закони про товарні знаки, патенти, спадкуван-ня, авторське право тощо. У 1982 р. як експериментальний був при-йнятий Цивільно-процесуальний кодекс КНР, а в 1991 р. він був при-йнятий у новій редакції як постійний. У 1989 р. був прийнятий Адміністративно-процесуальний кодекс КНР. У 1994 р. у Трудовому кодексі КНР кодифіковано трудове законодавство. Починаючи з 1979 р. набула чинності значна кількість нормативних актів у сфері охорони довкілля. У 1996 р. вийшла нова редакція Кримінально-процесуального, а у 1997 — Кримінального кодексу КНР. Нові кодекси були розрахова-ні на більш високий рівень правової грамотності населення і суттєве збільшення кількості дипломованих юристів. У 2000 р. був ухвалений Закон КНР про правотворчість, який регулює порядок прийняття пра-вових актів різними законодавчими й адміністративними органами, а також визначає сфери здійснюваної ними правотворчості.
У результаті реформ у Китаї склалася система законодавства, що поєднує принципи соціалістичного права із засадами романо-германської правової сім’ї , насамперед у сфері регулювання еконо-міки. У КНР триває процес нарощування й модернізації законодавства в різних галузях права, що є важливим фактором соціального розви-
тку. Основними джерелами права в КНР є законодавчі акти: Кон-
ституція, закони, постанови Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), постанови й розпорядження Державної ради, підзаконні акти інших органів державної влади і управління.
Разом із тим наявність розвиненого законодавства не означає, що воно використовується в повсякденному житті громадян Китаю.
248