1. Поняття, риси та структура правової системи
Одним із видів досліджень, що проводяться в компаративістиці, є порівняння на макрорівні, коли об’єктом дослідження виступають окре-мі правові системи. Цей рівень традиційно вважається основним у по-рівняльному правознавстві, оскільки останнє спрямоване головним чином на розкриття взаємовідносин і взаємного впливу правових систем сучасності, образно кажучи, на вивчення юридичної географії світу.
Поняття правової системи почало активно застосовуватися лише у ХХ ст. Його виникнення було наслідком визнання необхідності фор-мування теоретичної конструкції, яка б охопила всі правові явища, цілісно та системно охарактеризувала їх внутрішні та зовнішні від-носини. Основою методології такої теорії є застосування системного підходу до аналізу правових явищ. За допомогою системного підходу певний об’єкт розглядається як складне, багатоаспектне явище, що складається з різноманітних елементів, зв’язки між якими утворюють відносно стійку структуру та забезпечують його цілісність. Цінність використання категорії правової системи для юриспруденції полягає у можливості за її допомогою комплексно проаналізувати всю правову сферу життя суспільства, виявити найсуттєвіші закономірності, що складаються між її частинами та у стосунках з іншими суспільними явищами.
У найбільш загальному вигляді правова система розглядається як сформована під впливом закономірностей розвитку певного суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними явищами.
Враховуючи те, що поняття правової системи належить до найза-гальніших понять юридичної науки, яке має відбивати складне, багато-гранне явище, будь-яке його визначення не охоплює всіх його харак-
26
§ 1. Поняття, риси та структура правової системи
теристик. Для формування більш повного уявлення про правову сис-тему слід проаналізувати її основні риси.
Правова система є одним із різновидів соціальної системи. Поряд та у взаємозв’язках із нею існують інші види соціальних систем: по-літична, економічна, релігійна тощо.
Правова система формується, як правило, в межах певної держави (в такому разі використовують назву «національна правова система»). Але в деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн (саме так виникли релігій-ні правові системи — мусульманська, канонічна, індуська, іудейська та міжнародно-правові системи, наприклад, європейське право).
Правові системи мають різний ступінь розвитку. Так, розвиток правової системи можна визначити за кількісними та якісними крите-ріями . До кількісних належить наявність розвинутої системи норм права та відповідних джерел, системи правозастосовних інститутів, системи правової освіти тощо; до якісних — ступінь соціальної за-требуваності права, його реальна здатність врегулювати суспільні відносини.
Правова система формується під впливом об’єктивних історичних чинників (національних, релігійних, економічних та ін.), які є унікаль-ними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем. Водночас треба пам’ятати про існування також суб’єктивних чинників впливу на правову систему, перш за все правову політику держави.
Правова система складається з різнорідних елементів. Деякі з них характеризуються як статичні, деякі — як динамічні. Головним еле-ментом будь-якої правової системи є система права, навколо якої фор-муються всі інші елементи. Через це навіть визначають, що право існує, формується та функціонує завдяки правовій системі.
Правова система характеризується цілісністю. Це явище — не тільки сукупність певних елементів та їх рис. Унаслідок утворення нового цілісного явища у нього з’являються якісно нові риси, яких немає у складових елементів, наприклад, здатність забезпечувати право-порядок.
Правова система має відносно стійкий характер у часі. Риси, яких вона набуває в перебігу історичного процесу, формуються протягом тривалого часу, мають стійкий характер та не можуть бути змінені у стислий строк.
27
Розділ 2. Правові системи та правові сім’ї як основні об’єкти порівняльного правознавства
Правові системи зберігають свою сутність та основні риси навіть у разі зміни державних форм організації суспільства (розпад держави, втрата незалежності, об’єднання або роз’єднання), тобто демонструють правонаступність.
Як уже зазначалося, головним елементом правової системи є право, але це далеко не єдиний її структурний компонент. Науковці відносять до її структури законодавство, правові установи, юридичну практику, правореалізацію та правозастосування, права, свободи і обв’язки гро-мадян, правовідносини, правосвідомість, правову культуру, законність та правопорядок тощо. Усі елементи правової системи можуть бути згруповані у декілька підсистем, що становлять її структуру.
До структури правової системи входять:
суб’єктна складова — сукупність усіх суб’єктів, що діють у межах правової системи (індивідуальних та колективних, державних та не-державних);
нормативна складова — сукупність норм і принципів права, які регулюють відносини між суб’єктами права, втілених у систему ви-знаних джерел права;
ідеологічна складова — сукупність поглядів на право та інші право-ві явища, що охоплюються правовою психологією і правовою ідеоло-гією та визначають рівень правової культури, наявні правові цінності; функціональна складова — процес правотворчості, правореалізації
та правозастосування, судова та інша юридична практика; 5) результативна складова — відображає результати дії права,
ступінь його соціальної затребуваності та відповідності інтересам со-ціуму, стан правопорядку в суспільстві.
Поняття «правова система» слід відрізняти від поняття «система права». Останнє відображає порядок побудови і взаємозв’язків між нормами , інститутами та галузями права конкретної держави. У той же час у понятті «правова система» відображається не стільки вну-трішня структура права, скільки автономність і своєрідність правової системи як самостійного соціального утворення.
компаративістиці розрізняють вузьке і широке значення терміна «правова система».
вузькому значенні правова система — це право певного суспіль-ства і пов’язані з ним правові явища. Наприклад, у цьому значенні термін «правова система» використовується у словосполученні «право-ва система суспільства» або «національна правова система».
28