Тема 9. Податкова звітність

9.1. Законодавче регулювання та система податкової звітності в Україні.

9.2. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

9.3. Визначення та порядок складання податкової декларації (розрахунку).

9.4. Порядок подання податкової звітності до органів державної податкової служби.

9.5. Порядок подання податкової звітності в електронній формі.

9.6. Податкова декларація з податку на прибуток підприємства.

9.7. Податкова декларація з податку на додану вартість.

9.8. Декларація акцизного податку.

9.9. Звітність з оподаткування доходів фізичних осіб

9.10. Податкова звітність щодо ресурсних і рентних платежів.

І. Законодавче регулювання та система податкової звітності в Україні.

Податкове законодавство в Україні складається:

• з Конституції України;

• Податкового кодексу України та нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу;

• Митного кодексу Україні, інших законів та нормативно-правових актів з питань митної справи;

• чинних міжнародних договорів з питань оподаткування, ратифікованих Верховною Радою України;

• рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим кодексом.

На юридичні та фізичні особи, які є платниками податків, покладено обов’язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначеними податковим законодавством. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком або збором.

Отже, підприємство має складати податкові звіти (декларації, розрахунки) окремо за кожним видом податків і зборів, крім випадків, коли, згідно ПКУ, податковий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку. ПКУ визначені звітні періоди та терміни подання звітності для всіх видів податків і зборів.

ПКУ визначено такі види податків і зборів:

1. Загальнодержавні податки і збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

2. Місцеві податки та збори:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Форми податкових декларацій як із загальнодержавних так і місцевих податків і зборів встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

ІІ. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єкту оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Основною підставою для включення господарської операції до розрахунку податкового зобов’язання є відповідно складений первинний документ. Реєстри обліку, фінансова та статистична звітність теж застосовуються в якості підтверджуючих документів. Згідно ПКУ, всі ці документи можуть вивчатися при проведенні перевірки податковими органами.

Незважаючи на суттєве зближення фінансового обліку з податковими правилами обчислення доходів, витрат та інших показників, певні відмінності все ж залишаються. В зв’язку з цим, платники податку на прибуток з 1 січня 2013 року зобов’язані відображати у фінансовій звітності податкові різниці (IV та V розділи Звіту про фінансові результати). Фінансова звітність є невід’ємною частиною декларації про прибуток.

Платники податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою нуль відсотків мають вести спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Мінфіном України.

Всі підтверджуючі документи мають зберігатися протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої вони використовувалися, а уразі її неподання – з передбаченого граничного терміну подання такої звітності. А якщо документи стали предметом перевірки або процедури оскарження, то їх необхідно зберігати до закінчення перевірки та передбаченого строку оскарження.

При ліквідації платника податків, документи за період діяльності не менше як 1095 днів, що передували даті ліквідації, в установленому законодавством порядку передаються в архів.

У разі втрати документів, платник податків повинен протягом п’яти днів письмово повідомити про це орган ДПС та відновити їх протягом 90 календарних днів, після повідомлення. Якщо із-за такої втрати неможливо проводити перевірку, податковий орган переносить її термін до дати відновлення документів або до передбаченої граничної дати відновлення. Якщо до кінця перевірки платник податків не надає документи, то вважається, що в нього їх немає. Якщо документи надано за три дні до закінчення перевірки, то її термін буде продовжено. Якщо документи надаються після закінчення перевірки, але до прийняття рішення за її результатами, то такі документи мають бути враховані, однак органам ДПС надано право в такому разі додатково призначати позапланову перевірку.

ІІІ. Визначення та порядок складання податкової декларації (розрахунку).

Визначення та порядок складання податкової декларації (розрахунку) регламентують статті 46-48 Податкового кодексу України (ПКУ).

Податкова декларація (розрахунок) – документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків (фізичних осіб), суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.

Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Платники податку на прибуток подають разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність. З 1 січня 2013 року у складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці (IV та V розділи Звіту про фінансові результати).

Платники податку на прибуток, малі підприємства фінансову звітність додають лише до річної податкової декларації.

Податкова декларація подається за формою, затвердженою державною податковою адміністрацією, за погодженням з Міністерством фінансів України.

Якщо платник податку вважає, що затверджена форма податкової декларації, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання всупереч нормам ПКУ, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації.

У разі необхідності платник податку може подавати разом з податковою декларацією доповнення до неї, які складені за довільною формою. Таке доповнення подається разом з поясненням мотивів його подання.

Податкова декларація має містити обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідного податку (збору).

Обов’язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений статус. Основними обов’язковими реквізитами для підприємств є:

• тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

• звітний (податковий) період, за який подається декларація;

• повне найменування платника податків;

• код платника податків згідно ЄДРПОУ;

• місцезнаходження платника податків;

• найменування органу ДПС, до якого подається звітність;

• дата подання звіту (або заповнення – залежно від форми);

• ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

• підписи посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою.

В окремих випадках в залежності від виду податку податкова декларація може містити додатково такі обов’язкові реквізити:

- відмітку про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування (КОАТУУ);

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Податкова декларація повинна бути підписана керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу ДПС, а також завірена печаткою платника податку.

ІV. Порядок подання податкової звітності до органів державної податкової служби

Податкова звітність подається платником податків до органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку.

Платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації по кожному окремому виду податків, платником яких він є, за кожний базовий звітний період, не залежно від того чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді.

Терміни подання податкової декларації (розрахунку) за окремими видами податків та зборів залежать від визначеного ПКУ базового податкового періоду, за який має обчислюватися та сплачуватися певний вид податку.

ПКУ встановлено наступні терміни подання податкових декларацій до органів державної податкової служби за визначений базовий звітний період:

• за календарний місяць – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця;

• за календарний квартал або календарне півріччя – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

• за календарний рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року;

• платники податку на доходи фізичних осіб подають річний звіт до 1 травня року, що настає за звітним;

• платники податку на доходи фізичних осіб – підприємці подають річний звіт протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року.

Якщо для окремого податку чи збору звітний період не встановлено, податкова декларація подається у строки, передбачені для місячного базового звітного періоду.

Податкова декларація за вибором платника податків подається в один із таких способів:

• особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

• надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

• засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.

Великі та середні підприємства обов’язково мають подавати декларації в електронній формі.

У разі надсилання податкової декларації поштою, таке відправлення необхідно зробити не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації. У разі втрати чи зіпсуття поштового відправлення платник податку зобов’язаний протягом п’яти робочих днів, з дня отримання повідомлення по цей факт, надіслати поштою або надати особисто органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Під час прийняття податкової декларації посадова особа державної податкової служби перевіряє достовірність заповнення обов’язкових реквізитів, без яких декларація втрачає свій статус (звітний період, повні дані про платника, підписи посадових осіб та ін. реквізити, передбачені пп.48.3 та 48.4 ПКУ). Інші показники декларації при її прийнятті перевірці не підлягають. Прийнята декларація реєструється датою її фактичного отримання.