7. Характеристика особи злочинця-рецидивіста.

Розглянемо особливості особи рецидивіста. У соціальній і психологічній структурі особи рецидивіста відбуваються суттє­ві негативні зміни, зумовлені тим, що в основу його ціннісних позицій і пріоритетів покладено антисоціальну поведінку, що в багатьох випадках діаметрально протилежна поглядам законо­слухняних громадян.

До основних особливостей характеристики особи рецидивіс­та належать такі:

становлення на злочинний шлях у неповнолітньому віці;

низький навіть порівняно з первинним злочинцем освіт­ній рівень;

схильність до бродяжництва, що поєднується із злочин­ним гастролюванням;

втрата сімейно-родинних зв'язків і контактів з незлочинним середовищем і навпаки, інтенсивний контакт із зло­чинним середовищем;

втрата стійких позитивних життєвих орієнтирів і ціннос­тей, небажання займатися соціальне корисною діяльніс­тю, прагнення до аморальних миттєвих насолод (пияцтво, наркотики, проститутки, гра на гроші тощо);

відвертий цинізм, відкидання загальнолюдських ціннос­тей, прагнення додержуватись вимог злочинної субкультури (жаргон, татуювання, злочинна антимораль на основі агресивності, жорстокості, демонстративної психопатич­ної поведінки).

Більшість рецидивістів уперше стають на шлях злочинів у неповнолітньому віці або в перші роки після настання повноліття.

Існує залежність між віковим початком злочинної кар’єри і наступним рецидивом. Чим раніше неповнолітній стає на шлях вчинення злочинів, тим інтенсивнішою й небезпечною є його рецидивна діяльність згодом. Близько 70% рецидивістів вчинили свій перший злочин у віці до 18 років. Чим старший вік людини, що вперше вчиняє злочин, тим меншою є імовірність рецидиву. У зрілому віці ніхто не починає рецидивну біографію, а рецидивісти вчиняють переважно менш небезпечні злочини.

Питома вага жінок серед рецидивістів є у 3-5 разів меншою, аніж у чоловіків.

У рецидивісток криміногенні якості проявляються гостріше, ніж у рецидивістів-чоловіків, що пов’язано з рівнем алкоголізації, багаторазовістю судимостей, втратою суспільно-корисних ат сімейних зв’язків, безпритульністю, моральною деградацією тощо. Громадська думка традиційно більш нетерпимо ставиться до засуджених жінок, аніж до засуджених чоловіків, що призводить до їх відчуження від загальноприйнятих побутових і трудових взаємин. доброзичливого людського спілкування.

Порівняно із злочинцями, які вчинили злочин вперше, типовою рисою рецидивістів є подальше ослаблення або повне припинення трудової діяльності. Понад 80% рецидивістів – це особи без визначеного роду занять. Частка непрацюючих і тих, які не вчаться, серед засуджених у 1996 р. становила 57%.

За рівнем освіти серед рецидивістів більше осіб із початковою і незакінченою середньою освітою і найменше осіб з вищою освітою порівняно із злочинцями не рецидивістами. Частка осіб, які мають освіту вище 8 класів серед рецидивістів удвічі нижча, ніж серед осіб, які вперше вчинили злочин. Особи, які встали на шлях рецидиву, не бачать сенсу в підвищенні рівня культури, їх важко залучити до навчання в період відбування покарання.

Для емоційно-вольових характеристик особи рецидивіста типовими є різного ступеня: агресивність і жорстокість; нестриманість, неадекватність і примітивізм емоційних реакцій; авторитарність і завищена самооцінка; байдужість до переживань інших; схильність до помсти; вразливість.

У певної частини рецидивістів істотну роль у злочинній діяльності відіграє слабка воля та нездатність розірвати негативні зв’язки у злочинному середовищі.

Патологія психіки, яка не виключає осудності, простежується в 15-20% рецидивістів, а у тих, хто вчинив вбивства – до 40%.

Саме такими є найважливіші морально-психологічні особли­вості більшості рецидивістів в інтелектуальній, світоглядній і емоційно-вольовій сферах. При цьому стійкість зазначених чин­ників посилюється зі збільшенням кількості судимостей.

У кримінологічній літературі зустрічається така соціально-психологічна класифікація рецидивістів (що не базується на правових нормах, про які вже йшлося) на типи:

антисоціальний — найнебезпечніший — свідомо проти­ставляє себе суспільству, абсолютизує злочинну "мораль";

асоціальний — відсутня активна установка на протистав­лення себе суспільству, характерні соціальна деградація,втрата соціальне корисних зв'язків, що штовхає на нові злочини;

ситуативний — значну роль у поведінці відіграє конкрет­на життєва ситуація, антисоціальна установка не така ак­тивна, частіше це особи зі слабкими вольовими якостями, що не вміють керувати собою в конкретних умовах.

За ступенем суспільної небезпеки типи рецидивістів поділяють ще наступним чином:

- ситуативний;

- злісний;

- спеціальний (багаторазовий, який постійно підвищує свій професійний рівень);

- особливо злісний.

Ситуативному рецидивісту властиві слабка воля та нездатність розпоряджатися власною долею, відмовитися від злочинів. Через таку психологічну нестійкість криміногенна ситуація знову втягує його злочинну діяльність.

Тип злісного рецидивіста відрізняється за ознакою багаторазовості й особливо поширений серед молодих злочинців. На відміну від ситуативного рецидивіста, злісний свідомо обирає злочинну кар’єру, зневажаючи статус законослухняного громадянина, пишається судимостями і прагне посісти високе місце в ієрархічній градації злочинного середовища.

Багаторазовий рецидивіст (кримінально цілеспрямований тип), що спеціалізується на одному із видів злочинів, у перспективі може стати професіональним злочинцем. Такі рецидивісти частіше спеціалізуються на кишенькових крадіжках, торгових, фінансових. квартирних шахрайствах, фальшивомонетництві, крадіжках автотранспорту, останнім часом – замовних убивствах, участі у незаконному обігу наркотиків, зброї тощо.

Особливо злісний рецидивіст за кримінологічною характеристикою – це особа, яку було двічі і більше засуджено за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини. Саме при вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів рецидивісти в найвищому ступені виявляють риси особливо злісного рецидиву: культ насильства й жорстокості, авторитаризму та егоцентризму, ненависті до працівників правоохоронної системи та повне нехтування правовими нормами.

Додатково за за внутрішньо-психолологічною структурою особистості рецидивістів можна класифікувати на такі типи:

Нестійкий тип – особа, яка не в змозі визначитися з іншою лінією поведінки, крім злочинної.

Маніакальний тип – особа, яка вчиняє злочини знову й знову внаслідок психопатологічних процесів.

Маргінальний тип – суспільно занедбана особа, яка перебуває в алкогольній чи наркотичній залежності, не має сім’ї, житла, роботи тощо.