4. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.

Загальносоціальне попередження насильницьких злочинів багато в чому залежить від ефективного вирішення у країні со­ціальних і економічних завдань, що повинно сприяти утвер­дженню загальносоціальних цінностей, гуманізації морального клімату, реалізації принципів соціальної справедливості. До передумов ефективної боротьби з насильницькими злочинами належать такі:

рішуче посилення виховної роботи у школах, запобігання відсіву учнів на "вулицю";

запобігання занепаду системи професійно-технічних учи­лищ, де перебуває більшість педагогічне запущених під­літків;

розширення діяльності на некомерційній основі техніч­их, мистецьких, спортивних секцій, гуртків і клубів;

організація дозвілля молоді в межах культурної поведінки (дискотеки, містечки розваг тощо);

боротьба з пропагандою насильства, жорстокості, садизму і порнографії в засобах масової інформації;

ефективна робота працівників служб у справах неповно­літніх в сім'ях антисоціальної спрямованості, а також профілактична робота з "важкими" підлітками;

поліпшення статевого виховання молоді, організація ан­тиалкогольної і антинаркотичної пропаганди.

Запобіганню насильницьких злочинів багато уваги приді­лено в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки. Так, планується здійснити комплекс орга­нізаційно-практичних заходів, спрямованих на виявлення каналів незаконного обігу і крадіжок вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин; відновити діяльність гро­мадських формувань з охорони громадського порядку у ви­щих навчальних закладах із залученням до їх роботи викла­дачів і студентів; вжити заходів переорієнтації телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей; організу­вати всеукраїнські акції "Антинаркотик", "Тверезість" тощо; розробити й забезпечити реалізацію регіональних програм організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової ро­боти.

Завдання правоохоронних органів, насамперед органів внут­рішніх справ, місцевих органів влади і громадськості з метою профілактики насильницьких злочинів полягають у такому:

постійно здійснювати ефективний аналіз ситуації, яка складається; здійснювати всебічну оцінку стану й тенден­цій насильницької злочинності, кримінологічне прогнозу­вання і планування профілактичних заходів із цільовим залученням відповідних сил і засобів;

збирати інформацію про групи кримінально-насильниць­кої спрямованості, сприяти їх роз'єднанню, нейтралізації та знешкодженню лідерів і найактивніших членів;

боротися з пияцтвом і немедичним вживанням наркоти­ків, психотропних речовин і прекурсорів, здійснювати ан­тинаркотичну пропаганду;

запобігати розкраданню зброї, її надходженню з-за кор­дону, незаконному виготовленню, продажу, зберіганню;

сприяти проведенню операції "Зброя", спрямованої на добровільну видачу зброї, що незаконно зберігається, а та­кож перевіряти місця її можливого приховування; запо­бігати розкраданню і злочинному застосуванню боєпри­пасів і вибухових речовин;

активно виявляти побутові конфлікти, що загрожують можливим вбивством, тяжкими тілесними ушкодження­ми тощо, виконувати цілеспрямовану роботу, пов'язану з профілактикою таких конфліктів;

здійснювати постійний і наполегливий пошук осіб, що мо­жуть вчинити насильницькі злочини, проводити з ними профілактичну роботу;

запобігати вчиненню насильницьких злочинів (проводи­ти цільові рейди в місцях скупчення осіб, схильних до агресивної поведінки, алкоголіків, наркоманів; перевіряти блокування дахів і підвалів; перевіряти охорону у ви­робничих приміщеннях, на будівництві, складах, станці­ях, вокзалах, у закладах, де реалізуються спиртні напої;

перевіряти функціонування освітлення на вулицях, по­двір'ях, поверхах будинків, наявність у ліфтах і будинках звукових переговорних пристроїв, можливості терміново­го зв'язку з міліцією);

рішуче боротися з розповсюдженням порнографії, притонів розпусти, пропагування насильства і жорстокості; сприяти підвищенню рівня несення патрульно-постової служби;

покращити оперативну роботу чергувальних частин для швидкого реагування на побутові й дозвільні конфлікти,на повідомлення про травми з медичних закладів тощо;

притягувати до адміністративної і кримінальної відповідаль­ності осіб, які припустилися "незначних" правопорушень, що сприяє профілактиці тяжких злочинів;

своєчасно виявляти психічно хворих з агресивними нахи­лами і порушувати перед лікувальними закладами питан­ня про їх лікування;

широко залучати громадські організації (ДНД тощо) до загальної і індивідуальної профілактики насильницьких злочинів;

здійснювати загальну та індивідуальну профілактику віктимологічної спрямованості серед неповнолітніх, що зло­вживають алкоголем, жінок, схильних до сумнівних зв'язків, сімейних дебоширів тощо;

здійснювати правову пропаганду серед усіх верств насе­лення, особливо серед молоді й батьків;

активізувати профілактичну роботу за підсумками розслі­дувань кримінальних справ, яку зобов'язані виконувати слідчі й дізнавачі;

сприяти взаємодії у роботі органів внутрішніх справ, про­куратури, служби неповнолітніх, медичних і освітніх за­кладів.

У системі заходів боротьби з насильницькими злочинами виокремлюють заходи загальної, групової та індивідуальної профілактики, які, своєю чергою, поділяють на:

- організаційні – пов’язані з організацією запобіжної діяльності;

- функціональні – щодо їх безпосереднього здійснення.

Зокрема, до організаційних заходів належать:

- вивчення і аналіз інформації про рівень, структуру і динаміку насильницької злочинності та хуліганства в регіоні;

- кримінологічне планування;

- профілактичне відпрацювання окремих територій і об’єктів тощо.

До функціональних:

- заходи щодо безпосереднього здійснення профілактичного контролю і впливу у відповідному мікросередовищі;

- систематичне обстеження місць, де найбільш часто вчиняються злочини проти особи і громадського порядку;

- забезпечення ефективної дислокації міліцейських служб з урахуванням місця і часу вчинення більшості діянь;

- проведення спеціальних профілактичних рейдів, перевірок;

- здійснення заходів, спрямованих на виявлення і вилучення зброї із незаконного володіння;

- правове виховання громадян тощо.

Під час здійснення профілактики необхідно відповідно до конкретної ситуації обрати форму реагування: епізодичну; системну; невідкладну; екстрену.

Якщо для конфліктної ситуації характерні періодичні загострення і поліпшення без різких коливань, використовують епізодичне (контрольне) реагування. Його здійснюють дільничний інспектор міліції і представники громадськості. Як заходи профілактичного впливу можна застосовувати: поради, бесіди, надання необхідної допомоги, нейтралізацію несприятливих факторів навколишнього середовища.

Якщо конфліктна ситуація погіршується протягом тривалого часу, застосовують системне реагування, а саме заходи впливу: профілактичні бесіди в міліції, обговорення поведінки на зборах трудового колективу, зборах громадян за місцем проживання. виклик до органу міліції для роз’яснення правових наслідків антигромадської поведінки в побуті тощо.

До невідкладного реагування в умовах різко загостреної конфліктної ситуації – часто повторюваних сварках, скандалах, бійках, погрозах, антигромадської поведінки п’яниць, наркоманів. У таких випадках може бути вжито примусових заходів: позбавлення батьківських прав; примусовий обмін жилої площі, виселення через неможливість спільного проживання; обмеження дієздатності; примусове лікування в психіатричній лікарні; притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Екстрене реагуваннянеобхідне у випадках активної, агресивної поведінки правопорушника. Його застосовують безпосередньо в момент хуліганських дій, бійок, реальних погроз фізичною розправою тощо чергові частини органів внутрішніх справ.

Реагування в таких випадках передбачає: активний захист громадян, що можуть постраждати від агресивних дій; припинення опору правопорушників; вилучення у них зброї; їх затримання тощо. Після цього вирішують питання про притягнення таких осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.