- •Тема 9. Насильницька та рецидивна злочинність.
- •1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів.
- •2. Характеристика особи насильницьких злочинів.
- •3. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів.
- •4. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.
- •5. Злочини у сфері сімейно-побутових відносин: загальна характеристика, детермінанти, кримінологічна корекція сімейних відносин.
- •6. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •7. Характеристика особи злочинця-рецидивіста.
- •8. Причини й умови рецидивної злочинності.
- •9. Попередження рецидивної злочинності.
4. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.
Загальносоціальне попередження насильницьких злочинів багато в чому залежить від ефективного вирішення у країні соціальних і економічних завдань, що повинно сприяти утвердженню загальносоціальних цінностей, гуманізації морального клімату, реалізації принципів соціальної справедливості. До передумов ефективної боротьби з насильницькими злочинами належать такі:
рішуче посилення виховної роботи у школах, запобігання відсіву учнів на "вулицю";
запобігання занепаду системи професійно-технічних училищ, де перебуває більшість педагогічне запущених підлітків;
розширення діяльності на некомерційній основі технічих, мистецьких, спортивних секцій, гуртків і клубів;
організація дозвілля молоді в межах культурної поведінки (дискотеки, містечки розваг тощо);
боротьба з пропагандою насильства, жорстокості, садизму і порнографії в засобах масової інформації;
ефективна робота працівників служб у справах неповнолітніх в сім'ях антисоціальної спрямованості, а також профілактична робота з "важкими" підлітками;
поліпшення статевого виховання молоді, організація антиалкогольної і антинаркотичної пропаганди.
Запобіганню насильницьких злочинів багато уваги приділено в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки. Так, планується здійснити комплекс організаційно-практичних заходів, спрямованих на виявлення каналів незаконного обігу і крадіжок вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин; відновити діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку у вищих навчальних закладах із залученням до їх роботи викладачів і студентів; вжити заходів переорієнтації телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей; організувати всеукраїнські акції "Антинаркотик", "Тверезість" тощо; розробити й забезпечити реалізацію регіональних програм організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи.
Завдання правоохоронних органів, насамперед органів внутрішніх справ, місцевих органів влади і громадськості з метою профілактики насильницьких злочинів полягають у такому:
постійно здійснювати ефективний аналіз ситуації, яка складається; здійснювати всебічну оцінку стану й тенденцій насильницької злочинності, кримінологічне прогнозування і планування профілактичних заходів із цільовим залученням відповідних сил і засобів;
збирати інформацію про групи кримінально-насильницької спрямованості, сприяти їх роз'єднанню, нейтралізації та знешкодженню лідерів і найактивніших членів;
боротися з пияцтвом і немедичним вживанням наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, здійснювати антинаркотичну пропаганду;
запобігати розкраданню зброї, її надходженню з-за кордону, незаконному виготовленню, продажу, зберіганню;
сприяти проведенню операції "Зброя", спрямованої на добровільну видачу зброї, що незаконно зберігається, а також перевіряти місця її можливого приховування; запобігати розкраданню і злочинному застосуванню боєприпасів і вибухових речовин;
активно виявляти побутові конфлікти, що загрожують можливим вбивством, тяжкими тілесними ушкодженнями тощо, виконувати цілеспрямовану роботу, пов'язану з профілактикою таких конфліктів;
здійснювати постійний і наполегливий пошук осіб, що можуть вчинити насильницькі злочини, проводити з ними профілактичну роботу;
запобігати вчиненню насильницьких злочинів (проводити цільові рейди в місцях скупчення осіб, схильних до агресивної поведінки, алкоголіків, наркоманів; перевіряти блокування дахів і підвалів; перевіряти охорону у виробничих приміщеннях, на будівництві, складах, станціях, вокзалах, у закладах, де реалізуються спиртні напої;
перевіряти функціонування освітлення на вулицях, подвір'ях, поверхах будинків, наявність у ліфтах і будинках звукових переговорних пристроїв, можливості термінового зв'язку з міліцією);
рішуче боротися з розповсюдженням порнографії, притонів розпусти, пропагування насильства і жорстокості; сприяти підвищенню рівня несення патрульно-постової служби;
покращити оперативну роботу чергувальних частин для швидкого реагування на побутові й дозвільні конфлікти,на повідомлення про травми з медичних закладів тощо;
притягувати до адміністративної і кримінальної відповідальності осіб, які припустилися "незначних" правопорушень, що сприяє профілактиці тяжких злочинів;
своєчасно виявляти психічно хворих з агресивними нахилами і порушувати перед лікувальними закладами питання про їх лікування;
широко залучати громадські організації (ДНД тощо) до загальної і індивідуальної профілактики насильницьких злочинів;
здійснювати загальну та індивідуальну профілактику віктимологічної спрямованості серед неповнолітніх, що зловживають алкоголем, жінок, схильних до сумнівних зв'язків, сімейних дебоширів тощо;
здійснювати правову пропаганду серед усіх верств населення, особливо серед молоді й батьків;
активізувати профілактичну роботу за підсумками розслідувань кримінальних справ, яку зобов'язані виконувати слідчі й дізнавачі;
сприяти взаємодії у роботі органів внутрішніх справ, прокуратури, служби неповнолітніх, медичних і освітніх закладів.
У системі заходів боротьби з насильницькими злочинами виокремлюють заходи загальної, групової та індивідуальної профілактики, які, своєю чергою, поділяють на:
- організаційні – пов’язані з організацією запобіжної діяльності;
- функціональні – щодо їх безпосереднього здійснення.
Зокрема, до організаційних заходів належать:
- вивчення і аналіз інформації про рівень, структуру і динаміку насильницької злочинності та хуліганства в регіоні;
- кримінологічне планування;
- профілактичне відпрацювання окремих територій і об’єктів тощо.
До функціональних:
- заходи щодо безпосереднього здійснення профілактичного контролю і впливу у відповідному мікросередовищі;
- систематичне обстеження місць, де найбільш часто вчиняються злочини проти особи і громадського порядку;
- забезпечення ефективної дислокації міліцейських служб з урахуванням місця і часу вчинення більшості діянь;
- проведення спеціальних профілактичних рейдів, перевірок;
- здійснення заходів, спрямованих на виявлення і вилучення зброї із незаконного володіння;
- правове виховання громадян тощо.
Під час здійснення профілактики необхідно відповідно до конкретної ситуації обрати форму реагування: епізодичну; системну; невідкладну; екстрену.
Якщо для конфліктної ситуації характерні періодичні загострення і поліпшення без різких коливань, використовують епізодичне (контрольне) реагування. Його здійснюють дільничний інспектор міліції і представники громадськості. Як заходи профілактичного впливу можна застосовувати: поради, бесіди, надання необхідної допомоги, нейтралізацію несприятливих факторів навколишнього середовища.
Якщо конфліктна ситуація погіршується протягом тривалого часу, застосовують системне реагування, а саме заходи впливу: профілактичні бесіди в міліції, обговорення поведінки на зборах трудового колективу, зборах громадян за місцем проживання. виклик до органу міліції для роз’яснення правових наслідків антигромадської поведінки в побуті тощо.
До невідкладного реагування в умовах різко загостреної конфліктної ситуації – часто повторюваних сварках, скандалах, бійках, погрозах, антигромадської поведінки п’яниць, наркоманів. У таких випадках може бути вжито примусових заходів: позбавлення батьківських прав; примусовий обмін жилої площі, виселення через неможливість спільного проживання; обмеження дієздатності; примусове лікування в психіатричній лікарні; притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Екстрене реагуваннянеобхідне у випадках активної, агресивної поведінки правопорушника. Його застосовують безпосередньо в момент хуліганських дій, бійок, реальних погроз фізичною розправою тощо чергові частини органів внутрішніх справ.
Реагування в таких випадках передбачає: активний захист громадян, що можуть постраждати від агресивних дій; припинення опору правопорушників; вилучення у них зброї; їх затримання тощо. Після цього вирішують питання про притягнення таких осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.