4.2.3. Основні типи стандартних діаграм

Гістограма (рис. 4.1) належить до стовпчикових діа­грам, має сім різновидів і є одним з найпопулярніших засобів ділової графіки. Гістограму зручно використовувати для зображення показників-змінних, які порівнюються в ме­жах певного часового інтервалу, тощо. Гістограми дають змогу, наприклад, наочно відобразити планові та фінансові показники виробництва за квартал звітного року, щомі­сячні платежі за кредитами і т. ін. При цьому стовпці, що стосуються різних змінних, розміщуються рядами, які мож­на суміщати.

Гістограма має вигляд стовпчикової діаграми, що містить загальний заголовок, вісь X (або вісь категорій), вісь Y (або вісь значень), заголовки і масштабні мітки осей X та Y, а також легенду з мітками. За бажанням користувача ле­генда може розміщуватися праворуч, ліворуч, зверху, у правому куті або знизу діаграми.

Мітки легенди - це графічне зо­браження показників-змінних, які відображаються діаграмою; вони пояснюють, як підсвічуються, штрихуються або позначаються певні змінні.

У гістограмі кількість стовпців у групах визначається кількістю змінних. Стовпці груп, що відповідають одній змінній, штрихуються (підсвічуються) однаково; їх висота пропорційна значенню змінних. Кількість груп стовпців дорівнює числу значень змінних.

Категоріями гістограм, тобто їх незалежними змінни­ми, як правило, є різні часові періоди (роки, квартали, міся­ці тощо). Тому, „Майстер діаграм” за умовчання викорис­товує заголовки стовпців як мітки осі X, а заголовки ряд­ків - для ідентифікації відображуваних змінних. Однак можливе і протилежне призначення.

Різновидом гістограм є циліндричні, конічні та піра­мідальні діаграми; в них стовпці замінюються відповідними геометричними об'єктами. Варті уваги суміщені та нормовані до 100% діаграми, які відображають частку кож­ної категорії в загальній сумі значень.

Лінійчата діаграма - це та сама гістограма, але з іншою орієнтацією осей. Тут вісь критеріїв X розміщується вертикально, а вісь значень У - горизонтально. В Microsoft Ехсеl їй часто віддають перевагу, тому що її стовпці роз­міщуються горизонтально по рядках і добре вписуються в робочий аркуш.

Графік відзначається своєю простотою та наочністю і відображає одну або декілька залежностей вигляду у=f(х). Використовується наприклад, для ілюстрації коливань у часі курсів валют або акцій. У графіку, маркери даних - це графічні символи, що ідентифікують змінні та їх значення. Марке­ри, які стосуються однієї змінної, мають однакові форму і розмір.

Опис усіх маркерів графіка називається його ле­гендою.

Кругова діаграма відображає співвідношення між ці­лим і його частинами (наприклад, між усім бюджетом та окремими його статтями, усією інвестиційною програмою та її складовими тощо). Для побудови кругової діаграми необхідно обчислити суму всіх значень певного поля таб­лиці, а потім визначити, яку частину цієї суми становить кожне значення. Окремі або всі сегменти кругової діагра­ми можуть висуватися.

Кільцева діаграма - один із різновидів кругової діа­грами. Вона також відображає співвідношення між цілим і його частинами, але містить декілька змінних (цілих).

Діаграма з ділянками (або діаграма площ) подібна до гістограми із суміщеними стовпцями, її графік - це лінії, які з'єднують верхні точки стовпців гістограми з відпо­відним штрихуванням. При цьому верхній графік відо­бражає суму значень усіх показників-змінних, а нижній - значення першої змінної.

Особливість діаграми з ділянками полягає в тому, що вона, з одного боку, відображає характер змін окремих по­казників-змінних, а з іншого - демонструє їх співвідно­шення. Отже, цій діаграмі притаманні властивості графі­ка та кругової діаграми.

Точкова діаграма широко використовується у статис­тиці. Вона відображає не тільки зміну показників, які від­булися за певний проміжок часу, а й міру відхилення їх від середнього значення. Інтервали часу тут можуть бути різними.

Інші діаграми зі списку вікна „Майстра діаграм” (рис. 4.1) використовуються рідко і тому в даній роботі не розглядаються.

На другому кроці здійснюється вибір даних для побудови діаграми (крок 2 з 4). Пе­рехід до другого кроку роботи „Майстра діаграм” здійснюється че­рез команду „Далі”, або після натиснення на клавішу <Еnter> (див. рис. 4.1). При цьому відкривається діало­гове вікно „Майстер діаграм (шаг 2 з 4): джерело даних діаграм” з двома вкладками „Діапазон даних” і „Ряд” (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Вікно „Майстер діаграм (крок 2 з 4): джерело даних діаграми” з вкладкою „Діапазон даних”

Вкладка „Діапазон даних” забезпечує:

 уведення або зміну діапазону даних, необхідних для побудови діаграми;

 вибір способу формування рядів діаграм: за рядка­ми або за стовпцями виділеного діапазону;

 відображення сформованого зразка, перехід до чер­гового кроку або повернення до першого.

Діапазон даних, до якого можуть належати заголовки стовпців і рядків, уводять до поля „Діапазон” вручну, або вибирають його початкову та кінцеву комірки у самій таб­лиці. Якщо діалогове вікно заслоняє таблицю, то його по­трібно скоротити до розмірів поля „Діапазон”, клацнув­ши лівою кнопкою миші на кнопці мінімізації з червоною стрілкою.

Адреси комірок діапазону - абсолютні (зі знаком $), а це означає неможливість їх зміни при будь-якому перемі­щенні діаграми в межах робочого аркуша.

Вкладка „Ряд” (рис. 4.3) реалізує режим формуван­ня рядів діаграми, У полях цієї вкладки задають:

• ім'я кожного ряду (змінної) та адреси його розмі­щення;

• діапазон значень кожної змінної (ряду);

• діапазон розміщення категорій по осі X.

Рис. 4.3. Вікно „Майстер діаграм (крок 2 із 4): джерело даних діаграми” із вкладкою „Ряд”.

По умовчанню, кожному ряду спочатку присвоюється системне ім'я „Ряд1”, „Ряд2” і т. ін. Адреси всіх комірок і діапазонів - абсолютні. Розміри вікна (рис. 4.3) можна звести до розмірів будь-якого з діапазонів за допомогою кнопок мінімізації. Імена всіх змінних діаграми відобра­жаються в її легенді.

Після завершення всіх процедур кроку 2, потрібно клац­нути лівою кнопкою миші на кнопці „Далі” та перейти до 3 кроку роботи „Майстра діаграм”.

На третьому кроці відкривається діалогове вікно „Майстер діаграм (шаг 3 з 4): параметри діаграми”, яке складається з шістьох вкладок: „Заголовки”, „Осі”, „Лінії сітки”, „Легенда”, „Підписи даних”, „Таблиця дан­их” (рис. 4.4). На відповідних вкладках можна встановити параметри діаграми, у тому числі підписи даних, заголовки, осі, лінії сітки, легенду і т. ін.

Рис. 4.4. Вікно „Майстер діаграм (крок 3 з 4): параметри діаграми” з вкладкою „Заголовки”

Вкладка „Заголовки” забезпечує ручне уведення за­головків діаграми, заголовків осі X (категорій) та осі Y (значень).

Вкладка „Осі” визначає вмикання (вимикання) міток осей X, Y і заміну осі категорій віссю часу, тобто заміну міток вигляду „січень”, „лютий”, „березень” мітками ви­гляду „01.01.07”, „01.02.07” і „01.03.07” відповідно.

За допомогою вкладки „Лінії сітки” вмикають (ви­микають) основні та проміжні лінії по осях X, Y і таким чином формують сітку діаграми.

Вкладка „Легенда” дає змогу вмикати (вимикати) ле­генду та змінювати її положення щодо діаграми.

Вкладка „Підписи даних” збільшує наочність діагра­ми: її параметри дозволяють (забороняють) відображати ключі (мітки) легенди і значення змінних або категорій діаграми над її стовпцями.

Вкладка „Таблиця даних” містить два перемикачі: „Таблиця даних” та „Ключ легенди”. Перший дозволяє (забороняє) відображати таблицю виділеного діапазону даних знизу діаграми, а другий - відображати ключі леген­ди, тобто маркери змінних у цій таблиці.

На четвертому кроці можна вибрати місце для розміщення діаграми: на окремому або на наявному аркуші. Вибір варіанта розміщення діаграми здійснюється в діалоговому вікні „Майстра” за допомогою двох перемикачів (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Вікно „Майстер діаграм (крок 4 з 4): розміщення діаграми”

Щоб розмістити діаграму на окремому робочому аркуші, досить увімкнути відповідний перемикач, а потім (за бажанням) замінити системне ім'я „Диаграма1” ім'ям користувача, наприклад „Залежність Кредит = f(місяць)”.

Для розміщення діаграм як вбудова­ного графічного об'єкта на одному з аркушів робочої кни­ги, потрібно увімкнути однойменний перемикач, а потім ви­брати ім'я цього аркуша зі списку, що розкривається.

Розміри будь-якої діаграми змінюють „буксируванням” її кадрових маркерів у відповідних напрямках. Розташу­вання діаграм на екрані можна змінювати за допомогою кнопок-піктограм вирівнювання тексту, а також безпосереднім „букси­руванням” її кадру.

Останнє діалогове вікно „Майстра діаграм” закрива­ється натисненням на клавішу <Еnter> або клацанням лівою кнопкою миші на кнопці „Готово”.