2.1.2 Побудова фенологічного графіка

Для побудови фенологічно графіка здійснюють вибір таких даних:

• середньомісячна температура повітря у річному циклі;

• глибина промерзання ґрунту;

• помісячні дані щодо домінуючих напрямків і швидкості вітру;

• середньомісячні дані щодо кількості атмосферних опадів;

• кількість днів з атмосферними опадами,більшими за 5 мм;

• товщина снігового покриву;

Усі ці дані наводять у вигляді таблиці і складають основу для побудови фенологічного графіка.

Покриття з асфальтобетонних сумішей потрібно влаштовувати в суху погоду. Укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей потрібно проводи весною або влітку при температурі повітря не нижче +5 С,восени-не нижче +10 С.

Ці температури із визначенням строків потрібно навести на графіку.

Таблиця 1 – Кліматичні характеристики Тернопільської області.

Умовні позначення	Величини по місяцях
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
,град	-5.4	-4,4	0,1	7,0	13,5	16,6	18,4	17,4	13,0	7,4	1,8	-2,8
,см	40	46										24
V ,см	4,0	4,3	4,2	3,5	3,4	3,0	2,6	2,6	2,8	3,2	4,0	3,8
М	ZO	ZO	NW	ZO	NW	NW	NW	NW	NW	ZO	ZO	ZO
С ,мм	40	40	36	49	66	90	93	77	50	52	46	39
,	1,5	1,4	1,6	2,4	4,0	4,6	5,4	4,6	2,9	2,8	2,7	1,9
,см	12	15										17

Умовні позначення:

,град – середньомісячна температура повітря;

,см – глибина промерзання ґрунту;

 V, см – середньомісячна швидкість вітру;

 М – переважаючий напрям вітру ; N – північ; Z – південь ;W – захід;O – схід;

С, мм – середння кількість опадів;

 –кількість днів з атмосферними опадами,більшими за 5 мм;

,см – товщина снігового покриву.

2 Перевірка несучої здатності покриття аеродрому

2.1 Характеристика аеродрому.

Аеродром (від грец. Αеρος - повітря і δρόμος - дорога, вулиця) – земельну або водну ділянку з повітряним простором, спорядження устаткування, що забезпечує зліт, посадку, рулювання, розміщення й обслуговування літаків, вертольотів і планерів.

Аеродром обладнаний однією або декількома злітно-посадочними смугами.

Аеродром складається з льотного поля і комплексу управління повітряним рухом.

Типи аеродромів:

• цивільні – (для наземного забезпечення цивільних пасажирських та вантажних повітряних перевезень, входять до складу аеропортів);

• трасові – для виконання авіаційних рейсів;

• навчальні – для навчання і тренування курсантів льотних училищ;

• заводські – для випробування повітряних суден після ремонту на авіабудівних і авіаремонтних заводах і відправки пройшли випробування повітряних суден в аеропорти приписки;

• для виконання авіаційних робіт.

• експериментальні (для випробування авіаційної техніки на авіаційних заводах і полігонах)

По класу власності:

• державні;

• усі без винятку військові (для вирішення завдань оборонного характеру, несення бойового чергування, перекидання військ і т. д.);

• навчальні (для навчання льотного, штурманського і технічного складу військової авіації);

• спортивні (для навчально-тренувальних і показових польотів на літаках, вертольотах, дельтапланах, планерах, парoпланах, виконання парашутних стрибків);

• муніципальні;

• приватні аеродроми і льотні поля;

Міжнародна класифікація аеродромів:

У відповідності з керівними документами ІКАО класифікація аеродромів здійснюється за кодовим позначенням.

Кодове позначення складається з двох елементів. Елемент 1 є номером, заснованим на довжині льотної смуги, а елемент 2 є літерою, що відповідає розмаху крила літака і відстані між зовнішніми колесами основного шасі у відповідності з таблицею:

Таблиця 2. Позначення кодових елементів 1:

Кодовий номер	Довжина ЗПС
1	< 800 м
2	800—1200 м
3	1200—1800 м
4	> 1800 м

Кодових елементів 2:

Кодова літера	Розмах крила колія основного шасі
A	<15 м <4,5 м
B	15-24 м 4,5-6 м
C	24-36 м 6-9 м
D	36-52 м 9-14 м
E	52-60 м 9-14 м

Приклад: Літак Іл-62М з розрахунковою довжиною зльоту при стандартних атмосферних умовах 3280 м, розмахом крила 43,2 м і відстанню між зовнішніми колесами основного шасі 8,0 м відповідає за класифікацією аеродрому 4D.

Класифікація аеродромів:

По довжині ЗПС і несучої здатності покриття:

Аеродроми поділяються на 6 класів: А - 3200 х 60, Б - 2600 х 45, В - 1800 х 42, Г - 1300 х 35, Д - 1000 х 28, Е - 500 х 21.

-По злітній масі прийнятих літаків:

• поза класом (без обмеження маси) - Ан-124, Ан-225, А380 і т. п.

• 1-го класу (75 т і більше) - Ту-154, Іл-62, Іл-76 і т. п.

• 2-го класу (від 30 до 75 т) - Ан-12, Як-42, Ту-134 і т. п.

• 3-го класу (від 10 до 30 т) - Ан-24, Ан-26, Ан-72, Ан-140, Як-40 і т. п.

• 4-го класу (до 10 т) - Ан-2, Ан-3Т, Ан-28, Ан-38, Л-410, М-101Т і т. п.

У аеродромів поза класом довжина ЗПС складає зазвичай 3500-4000 м, 1 класу - 3000-3200 м, 2 класу - 2000-2700 м, 3 класу - 1500-1800 м, 4 класу - 600-1200 м. Цивільні аеродроми 3 і 4 класу відносяться до аеродромів місцевих повітряних ліній (МВЛ).

Таким чином, 1 клас приблизно відповідає класу А, 2 клас - Б, 3 клас - В і Г, 4 клас - Д. До класу Е відносяться польові і тимчасові аеродроми, посадкові майданчики.

Згідно з завданням приймаємо аеродром класу А що має такі параметри:

• довжина ЗПС – 3500 м;

• ширина ЗПС – 60 м;

• ширина БПБ – 60 м;

• ширина РД:

• магістральна або з`єднувальна – 22,5 м;

• допоміжна – 21 м;

• ширина укріплених узбічь:

• магістральна або з`єднувальна – 9 м;

• допоміжна – 2 м;

• радіус заокруглення по внутрішній кромці покриття РД:

• примикання до ЗПС,МС або перону – 60 м;

• примикання до інших РД або місця їх перетину – 50 м;

До аеродромних покриттів  нежорсткого типу ставляться асфальтобетонні покриття, щебеневі, грунтощебеневі, грунтогравійні й ґрунтові покриття, оброблені в’язкими матеріалами. До усім А. п. пред’являють наступні основні вимоги: міцність, надійність і довговічність; безпильність поверхні, рівність і достатня шорсткість, що створює зчеплення коліс повітряних суден з покриттям; опір кліматичним і гідрологічним факторам; водонепроникність; опір впливу струменів вихлопних газів реактивних двигунів; стійкість проти шкідливої дії палива й мастильних матеріалів; простота догляду за покриттям при ремонті й змісті. Для забезпечення безпеки літної роботи аеродромні покриття  влаштовують із певними нормованими ухилами, а їхня поверхня – зі збереженням рівності протягом усього періоду експлуатації.

Капітальні аеродромних покриттів  застосовують на аеродромах, призначених для експлуатації важких літальних апаратів. До капітального ставляться всі жорсткі й асфальтобетонні покриття.

Полегшені аеродромних покриттів  застосовують на аеродромах, призначених для експлуатації повітряних суден середньої вагової категорії. До полегшеного ставляться покриття з міцних щебеневих матеріалів.

Перехідні аеродромних покриттів  застосовують на аеродромах, призначених для експлуатації легких літаків. До перехідного застосовують покриття із щебеневих і гравійних матеріалів, а також покриття ґрунтові й з місцевих матеріалів.

Найбільше поширення на аеродромах одержали жорсткі покриття (бетонні, армобетонние й залізобетонні), а також багатошарові асфальтобетонні. У монолітних жорстких покриттях для зниження розтягуючих, стискаючих й згинаючих зусиль при зміні температури й вологості влаштовуються поздовжні й поперечні шви. Бетонні покриття можуть бути одно- і двошаровими. Для прискорення будівництва аеродромів у певних районах й умовах застосовуються збірні покриття з попередньо-напружених залізобетонних плит. Збірні покриття, як правило, улаштовуються на міцній штучній підставі.

Один з основних типів нежорстких аеродромних покриттів є асфальтобетонне покриття. Воно може бути одно-, двох- і тришаровим. Асфальтобетонні покриття влаштовують на міцних штучних основах із щебенів, оброблених або не оброблених в’язкими матеріалами.