5.4 Фізико – хімічні властивості грунту.

Фізико – хімічні властивості грунту визначають відбір технологій обробітку грунтів, дають змогу оцінити енергетичні витрати на них, обрати оптимальні терміни проведення польових робіт з їх мінімальними деформаціями і найвищою продуктивністю землеробської праці. Основні показники властивостей грунту наведено у таблиці 9.

Таблиця 9

Показники фізико-хімічних властивостей грунтів.

Назва грунту	Генетич ний горизонт, індекс, глибина в см	Ємність вбирання	Сума ввібраних основ	Гідролітична кислотність	Ступінь насичення основами	Рн сольової витяжки	Рн водни й
		Мг-екв на 100 г грунту
Чорноземи звичайні середньо гумусні	Н/к 0-43	40,8	39,6	1,19	97,7	6,5	6,8
Лучно – чорноземні	Н 0-35	23,09	22,7	0,39	96,6	6,7	6,5
Лучно - болотні	HPiglks 3-26	30,89	28,9	1,99	94	5,2	5,1

На родючість грунтів негативно впливає збільшення концентрації легкорозчинних солей, сульфатів та хлоридів натрію, кальцію, магнію. Явище солонцюватості викликає у культурних рослин порушення мінерального живлення, обміну речовин. У грунтів, насичених кальцієм, реакція наближається до нейтральної.

Люцерна краще росте на кислих грунтах, а цукровий буряк навпаки, потребує нейтрального і, навіть, слабо лужного середовища. Для озимої пшениці оптимальні важкі структурні грунти з слабо кислою або нейтральною реакцією середовища. Фізико – хімічні властивості даних грунтів сприяють вирощуванні озимої пшениці, цукрових буряків та люцерни.

Поліпшення фізичних властивостей грунту можна провести хімічними способами, такими як, вапнування, гіпсування, та штучне оструктурювання грунтів. Вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів позитивно впливає на фізичні і фізико – механічні властивості. Це так звані заходи хімічної меліорації, метою яких є зміна складу поглинутих катіонів. Позитивна дія цих заходів посилюється при внесенні хімічних меліорантів разом з гноєм.

5.5 Загальні фізичні властивості грунту.

Грунтогенезис неможливо уявити поза впливом на цей біосферний макропроцес розмаїтного спектра фізичних властивостей усіх його учасників, які завжди взаємодіють у пористому (шпаруватому), явно оструктуреному субстраті. Саме через це у будь – якому грунті розрізняють два фізичних показника, його щільність – щільність грунту (об’ємна вага грунту, об’ємна маса грунту) і щільність твердих фаз грунту (питома вага чи маса грунту). Дуже багато ґрунтових процесів визначаються їх фізико – механічними властивостями, які виявляються в разі дії зовнішніх навантажень. Фізичні властивості грунту визначаються співвідношенням, взаємодією і динамікою твердої, рідкої, газоподібної і живої фаз грунту. Від них залежить розвиток грунтоутворних процесів, родючість грунту і розвиток рослин.

Структурність грунту – це його властивість утворювати агрегати певної форми і розмірів і розпадатися під впливом незначного зусилля на ці окремості. Агрегати називаються структурними. Структурні агрегати можуть неоднаково щільно бути розміщеними в об’ємі грунту. Від цього залежить пористість грунту і його об’ємна маса. Співвідношення твердої фази грунту і об’єму пор, а також капілярної і некапілярної пористості (будова орного шару грунту) значною мірою залежить від структури грунту і способів та інтенсивності його обробітку.

Чим щільніше розміщені структурні агрегати, тим менша пористість і більша щільність грунту. Структурні грунти добре вбирають і зберігають воду, містять більше повітря, що сприяє створенню у них сприятливих водного, повітряного і поживного режимів.

Загальна пористість функціонально пов’язана з об’ємною масою і щільністю ґрунту. Відповідна пористість грунту створюється його обробітком.

Таблиця 10

Загальні фізичні властивості грунту.

Назва грунту	Горизонт	Глибина,см	Щільність твердої фази грунту	Щільність грунту	Загальна пористість
Чорноземи звичайні середньогумусні	Н/к Нрк Рhk Р(h)к	0-43 44-70 71-114 115-133	2,02 2,66 2,70 2,71	1,16 1,36 1,46 1,52	56,2 49,1 46 44
Лучно - чорноземні	H HpK PhK P(h)k/gl	0-45 46-83 84-136 137-220	2,0 2,59 2,65 2,70	1,17 1,28 1,40 1,49	56,5 56,3 53,2 44,8
Лучно – болотні	Hiks/gl Hpiglks PGlks	0-26 27-56 57-66	2,59 2,62 2,65 |	1,03 1,15 1,16	60,1 56,5 56,3

Біологічні прийоми покращення фізичних властивостей грунту – це дія культурної рослинності, посів сидератів, внесення органічних добрив

Хімічну меліорацію грунту потрібно проводити водночас з внесенням органічних добрив. У результаті такої комплексної дії грунт значною мірою змінює свою родючість. По дослідах А.М. Можейко, з одночасним внесенням гною, мінеральних добрив і гіпсу збільшувало урожай зернових культур.

Загальні фізичні і фізико – хімічні властивості орних земель також покращуються і при посіві багаторічних трав.